Завантаження. Почекайте будьласка...
Головна сторінка - Статьи, ЛадЫжин-история Поет, письменник та літературознавець Олекса Гай-Головко і Ладижин

Поет, письменник та літературознавець Олекса Гай-Головко і Ладижин

http//lad.vn.ua/uploads/images/foto/hholowko.gifОлекса (Олесь) Нестерович Гай-Головко народився 12 серпня 1910 р. в селі Писарівка, що знаходилося тоді в Крутянському повіті колишньої Подільської губернії. Батько поета – Нестір Никифорович Головко, закінчивши духовну школу в Кам’янці-Подільському і, одружившись у 1904 р. з бідною, але вродливою дівчиною Теклею Миколаївною Машкевич, отримав посаду псаломщика в мальовничій Писарівці.

В сім’ї Головків було семеро дітей. Олекса був четвертою дитиною. Отже, перші дитячі враження пов’язані саме з Писарівкою. На восьмому році життя Олекса вперше „вийшов у люди”, коли разом із своїми ровесниками вигнав на толоку корову. Коли більшовики окупували Україну, то родину Головків нарекли „нетрудовим елементом” і позбавили виборчих прав. Це означало, що їхні діти теж позбавлялися надії здобути середню та університетську освіти.

У 1924 році Олекса Головко закінчив семирічну школу і відчув жагучу потребу вчитися далі. Але йому, як синові псаломщика, були відрізані всі шляхи до вищої науки. Місцева комуністична влада наклала на батьковухату й садибу великі податки, щоб таким чином змусити його відмовитисявід духовного сану. Але Нестор Никифорович не тільки не відмовився, а ще й – у ці жорстокі для української православної церкви часи – висвятився на диякона.
На час навчання в школі Олекса вже мав рукописну збірку власних поезій. Після закінчення агрономічної школи його, як вихідця з духовної родини, нікуди не приймали на роботу. Тому у 1928 р. він переїжджає в Росію у Ленінград, щоб загубитися поміж чужими людьми. Працював на Путилівському заводі і, як робітник, почав відвідувати вечірній літературний факультет Ленінградського університету. Невдовзі Олекса Гай-Головко стає членом Ленінградської Асоціації Пролетарських письменників. Він багато працює над собою і охоче виступає на численних літературних вечорах. Його творчі спроби гаряче вітають О.Толстой, Зощенко, Тихонов, Саянов та ін.Поетичним дебютом О.Гай-Головка стала збірка “Балада про Федька” (1931 р.), опублікована в Дніпропетровську. У 1931 р. Олекса Нестерович вступає до аспірантури інституту “Речевой культури”, але адміністрація викрила його соціальне походження і він виїхав до Харкова, де отримав посаду в редакції журналу “Червоний щлях”. У 1935 р. він переїжджає до Києва, де його прийняли в Спілку Письменників України. У 1936 р. виходить його збірка оповідань “Світання”, а в 1937 р. – друга “Десять новел”. У 1940 р. Олекса Гай Головко переїжджає до Львова, там виходить друком збірка його поезій “Сурмач”. Після Акту проголошення відновлення Української Держави 30 червня 1941 року став міністром інформації в короткотривалім уряді Ярослава Стецька. У книзі “Поєдинок з дияволом” письменнмк описує свої поневіряння в період війни.

Наприкінці Другої світової війни О.Гай-Головко перебував у Австрії, потім у таборах для “переміщених осіб” у Німеччині. У 1948 р. Гай Головко виїхав до Англії, а у 1950 р. переїжджає до Канади, де жив його брат Юрій. Між 1959 і 1961 роками вчений створив понад сорок статей про українських письменників в Канаді. Останній час жив в м.Ванкувері. У 1990 р. О.Гай-Головко відзначив своє 80-річчя. Після проголошення незалежності України у нього появилася нагода відвідати рідну землю. “Великою несподіванкою був для мене мій творчий вечір, зразково влаштований київською організацією СПУ у Будинку вчителя (колишній будинок Центральної Ради), про що заздалегідь були розклеєні на київських вулицях оголошення” – згадує у 1992р. наш видатний земляк. Також його було поновлено у Спілці письменників України. Помер письменник 17 вересня 2006р.

Похований в місті Суррі, Канада. автобіографічна повість "Поєдинок з дияволом"

Уривок з повісті "Поєдинок з дияволом", що стосується міста Ладижин.

______________________________

Мій старший брат Юрій у перші окупаційні роки далеко від дому крадькома здобув середню освіту й законспіровано вчителював у ладижинській народній школі. Мої сестри вийшли в життя недоуками, а наймолодший брат Борис закінчив лише дві кляси початкової школи. Я з великими труднощами закінчив семирічку й опинився на розпутті. Два роки стукав у двері середніх шкіл, але мене, сина позбавленця виборчого права, брутально відганяли. Я плакав і в розпуці знову докоряв батькові за те, що висвятився на диякона. Мати в риданні задихалася, а батько чорнів як земля.

— Ти нас не жалієш! — кричав я крізь сльози. — Навіщо ти висвятився на диякона?!

— Я мушу рятувати віру.

— А нас?

— При дияволовій владі я вас уже не врятую...

— То що ж я маю робити?

— Боротися в поєдинку з дияволом.

— Я ж сам нічого не вдію...

— Ти не сам... — уперше сказав батько відкрито. — Тому борися з дияволом за життя усіма засобами.

Я зрозумів, про кого говорив батько.

— Добре, я буду з ним боротися! — урочисто відповів я батькові.

Тоді, в час юности, для мене дияволом ще була не Московщина з її білими чи червоними царями, а лише поодинокі сільські комуністи, які не давали мені жити.

Це були апокаліптичні роки. Деякі мої ровесники, що ділили мою гірку долю, зайшовши в життєву безвихідь, з розпуки накладали на себе руки. Я, змужнівши й окріпши духом, рішив піти проти течії, хоч у Совєтчині це було неможливо.

Далі мій мозок почав працювати більш інтенсивно. В п'ятнадцятилітньому віці я зробив відкриття, що диявол усе побудував на брехні. Я вирішив його перебрехати, використавши братове становище, і втік до брата в Ладижин.

Там не знали, що він син диякона, і він легко виробив мені посвідчення, що я на його утриманні, тобто на утриманні трудового інтеліґента. З цим посвідченням я вступив до красносільської сільськогосподарської школи, і все покотилось, як по маслу.

Але це, на жаль, тривало недовго. Якось мене викликав директор школи І.Ш., на щастя, українець, якого ми всі любили.

— Я дістав з вашого села заяву, що ви син диякона, — сказав він сумно. — Що мені робити?

Я майже не дихав.

— Не знаю, — я сам злякався свого голосу.

Він сказав:

— Учіться… Про це знаю я, ви й більш ніхто не знатиме.

Директор І. Ш. був з тих українців, що в Совєтчині зникали, як узимку на обличчі сніжинки. Скоро заступив його сухий, ядушливий комуніст москаль Солодовнік і, діставши з мого села депешу, вигнав мене з школи.

Я боявся йти додому, бо від одного погляду моя бідна мати знепритомніла б. Як прогнаний пес, не знаходив собі місця. Тому конав з розпуки і в маренні зачепив собі шнурок за шию. Мене відчепив мій шкільний приятель, який якраз тоді зайшов до інтернату. Опритомнівши, я добре себе вилаяв і дав собі слово покинути цей світ лише в безвиході.

Мій протест вплинув на Солодовніка, і він вислав мене до Тульчина, щоб там в окружному відділі наросвіти поновили мене в школі. Це було взимку. Шістдесят кілометрів я ішов снігом у подертих черевиках і в батьківській полатаній свитині.

— Відмовтесь від батька в пресі, — запропонували мені.

Ця диявольська вимога мене не заскочила, а тому й не злякала.

Я вже мав подібну історію, коли, після закінчення семирічки, хотів вступити до уманської технічної школи. Схвильований до глибини душі, я тоді, прийшовши з Умані, розповів батькові і спитав, що мені робити. Він сполотнів, але сказав рішуче:

— Ти мусиш так зробити, бо іншого виходу нема. Бог буде тобі свідком, що ти зробив це з примусу.

Хоч в уманській "Селянській правді" між десятками "відмовлень" від батьків кричало й моє "відмовлення", але до технічної школи мене не прийняли. Незважаючи на цей неуспіх, я вдруге надрукував те саме зі слів інспектора наросвіти в тульчинській газеті. Коли б тоді інспектор сказав мені відмовитися від своєї "буржуазної крови, душі й тіла", то я, не задумуючись, це зробив би.

Після цього акту мене у школі поновили, але наклали велику платню за навчання. Двісті карбованців! На той час це було двісті пудів пшениці. Де ж батько міг узяти такі гроші, коли він утримував усю родину копійками, що діставав від вірних за виконання релігійних обрядів? Мати продала останню корову, а батько кожуха й чоботи, і тим за мене заплатили.
28 листопада 2012 | | Автор:Arhip | Переглядів: 2271 Коментарів: 0

Додати коментар

Ви зайшли на сайт як незареєстрований.
Ви можете зареєструватись або увійтипід своїм им'ям.
Також Ви можете увійти через одну із соціальних мереж - Увійти через соцюмережі
Ладижинська мерія  оцінила доступність  інфраструктури міста для людей з інвалідністю Ладижинська мерія оцінила доступність інфраструктури міста для людей з інвалідністю  В суді розглядається справа з приводу  порушення ліцензійних умов  ладижинським підприємством В суді розглядається справа з приводу порушення ліцензійних умов ладижинським підприємством Громадське обговорення:    інвестиційні проекти  в сфері ЖКГ Ладижинської ТЕС  на 2019 рік Громадське обговорення: інвестиційні проекти в сфері ЖКГ Ладижинської ТЕС на 2019 рік Читачі центральної бібліотеки  працювали бібліотекарями в рамках акції Читачі центральної бібліотеки працювали бібліотекарями в рамках акції "Бібліотекар на годину Ладижинські рятувальники провели екскурсію для учнів школи № 3 Ладижинські рятувальники провели екскурсію для учнів школи № 3 Тростянецький спиртовий завод вкладе 1, 9  млн. грн. в заходи по  вирішенню екологічних проблем Тростянецький спиртовий завод вкладе 1, 9 млн. грн. в заходи по вирішенню екологічних проблем Повідомлення Тростянецького ОРВК про осінній призов  на строкову військову службу Повідомлення Тростянецького ОРВК про осінній призов на строкову військову службу Бюджет міста заробив 2, 6 млн. грн. за розміщення бюджетних коштів на депозит Бюджет міста заробив 2, 6 млн. грн. за розміщення бюджетних коштів на депозит За 9 місяців цього року загальна частина бюджету перевиконана  на 33 млн. грн. За 9 місяців цього року загальна частина бюджету перевиконана на 33 млн. грн. Школа № 4 перемогла на міських змаганнях по футболу серед учнів 9-11 класів Школа № 4 перемогла на міських змаганнях по футболу серед учнів 9-11 класів Ладижинське водосховище зариблять дволітками коропа, товстолоба,  карася та білого амура Ладижинське водосховище зариблять дволітками коропа, товстолоба, карася та білого амура На Ладижинському водосховищі затримали  браконьєрів На Ладижинському водосховищі затримали браконьєрів Ладижинську міську раду   зобов`язали скасувати рішення аукціону на  12, 9 млн. грн. Ладижинську міську раду зобов`язали скасувати рішення аукціону на 12, 9 млн. грн. Біля Козятина ладижинець потрапив в аварію Біля Козятина ладижинець потрапив в аварію

Логін
Пароль