Завантаження. Почекайте будьласка...
Головна сторінка - Статьи, ЛадЫжин-история Поет, письменник та літературознавець Олекса Гай-Головко і Ладижин

Поет, письменник та літературознавець Олекса Гай-Головко і Ладижин

http//lad.vn.ua/uploads/images/foto/hholowko.gifОлекса (Олесь) Нестерович Гай-Головко народився 12 серпня 1910 р. в селі Писарівка, що знаходилося тоді в Крутянському повіті колишньої Подільської губернії. Батько поета – Нестір Никифорович Головко, закінчивши духовну школу в Кам’янці-Подільському і, одружившись у 1904 р. з бідною, але вродливою дівчиною Теклею Миколаївною Машкевич, отримав посаду псаломщика в мальовничій Писарівці.

В сім’ї Головків було семеро дітей. Олекса був четвертою дитиною. Отже, перші дитячі враження пов’язані саме з Писарівкою. На восьмому році життя Олекса вперше „вийшов у люди”, коли разом із своїми ровесниками вигнав на толоку корову. Коли більшовики окупували Україну, то родину Головків нарекли „нетрудовим елементом” і позбавили виборчих прав. Це означало, що їхні діти теж позбавлялися надії здобути середню та університетську освіти.

У 1924 році Олекса Головко закінчив семирічну школу і відчув жагучу потребу вчитися далі. Але йому, як синові псаломщика, були відрізані всі шляхи до вищої науки. Місцева комуністична влада наклала на батьковухату й садибу великі податки, щоб таким чином змусити його відмовитисявід духовного сану. Але Нестор Никифорович не тільки не відмовився, а ще й – у ці жорстокі для української православної церкви часи – висвятився на диякона.
На час навчання в школі Олекса вже мав рукописну збірку власних поезій. Після закінчення агрономічної школи його, як вихідця з духовної родини, нікуди не приймали на роботу. Тому у 1928 р. він переїжджає в Росію у Ленінград, щоб загубитися поміж чужими людьми. Працював на Путилівському заводі і, як робітник, почав відвідувати вечірній літературний факультет Ленінградського університету. Невдовзі Олекса Гай-Головко стає членом Ленінградської Асоціації Пролетарських письменників. Він багато працює над собою і охоче виступає на численних літературних вечорах. Його творчі спроби гаряче вітають О.Толстой, Зощенко, Тихонов, Саянов та ін.Поетичним дебютом О.Гай-Головка стала збірка “Балада про Федька” (1931 р.), опублікована в Дніпропетровську. У 1931 р. Олекса Нестерович вступає до аспірантури інституту “Речевой культури”, але адміністрація викрила його соціальне походження і він виїхав до Харкова, де отримав посаду в редакції журналу “Червоний щлях”. У 1935 р. він переїжджає до Києва, де його прийняли в Спілку Письменників України. У 1936 р. виходить його збірка оповідань “Світання”, а в 1937 р. – друга “Десять новел”. У 1940 р. Олекса Гай Головко переїжджає до Львова, там виходить друком збірка його поезій “Сурмач”. Після Акту проголошення відновлення Української Держави 30 червня 1941 року став міністром інформації в короткотривалім уряді Ярослава Стецька. У книзі “Поєдинок з дияволом” письменнмк описує свої поневіряння в період війни.

Наприкінці Другої світової війни О.Гай-Головко перебував у Австрії, потім у таборах для “переміщених осіб” у Німеччині. У 1948 р. Гай Головко виїхав до Англії, а у 1950 р. переїжджає до Канади, де жив його брат Юрій. Між 1959 і 1961 роками вчений створив понад сорок статей про українських письменників в Канаді. Останній час жив в м.Ванкувері. У 1990 р. О.Гай-Головко відзначив своє 80-річчя. Після проголошення незалежності України у нього появилася нагода відвідати рідну землю. “Великою несподіванкою був для мене мій творчий вечір, зразково влаштований київською організацією СПУ у Будинку вчителя (колишній будинок Центральної Ради), про що заздалегідь були розклеєні на київських вулицях оголошення” – згадує у 1992р. наш видатний земляк. Також його було поновлено у Спілці письменників України. Помер письменник 17 вересня 2006р.

Похований в місті Суррі, Канада. автобіографічна повість "Поєдинок з дияволом"

Уривок з повісті "Поєдинок з дияволом", що стосується міста Ладижин.

______________________________

Мій старший брат Юрій у перші окупаційні роки далеко від дому крадькома здобув середню освіту й законспіровано вчителював у ладижинській народній школі. Мої сестри вийшли в життя недоуками, а наймолодший брат Борис закінчив лише дві кляси початкової школи. Я з великими труднощами закінчив семирічку й опинився на розпутті. Два роки стукав у двері середніх шкіл, але мене, сина позбавленця виборчого права, брутально відганяли. Я плакав і в розпуці знову докоряв батькові за те, що висвятився на диякона. Мати в риданні задихалася, а батько чорнів як земля.

— Ти нас не жалієш! — кричав я крізь сльози. — Навіщо ти висвятився на диякона?!

— Я мушу рятувати віру.

— А нас?

— При дияволовій владі я вас уже не врятую...

— То що ж я маю робити?

— Боротися в поєдинку з дияволом.

— Я ж сам нічого не вдію...

— Ти не сам... — уперше сказав батько відкрито. — Тому борися з дияволом за життя усіма засобами.

Я зрозумів, про кого говорив батько.

— Добре, я буду з ним боротися! — урочисто відповів я батькові.

Тоді, в час юности, для мене дияволом ще була не Московщина з її білими чи червоними царями, а лише поодинокі сільські комуністи, які не давали мені жити.

Це були апокаліптичні роки. Деякі мої ровесники, що ділили мою гірку долю, зайшовши в життєву безвихідь, з розпуки накладали на себе руки. Я, змужнівши й окріпши духом, рішив піти проти течії, хоч у Совєтчині це було неможливо.

Далі мій мозок почав працювати більш інтенсивно. В п'ятнадцятилітньому віці я зробив відкриття, що диявол усе побудував на брехні. Я вирішив його перебрехати, використавши братове становище, і втік до брата в Ладижин.

Там не знали, що він син диякона, і він легко виробив мені посвідчення, що я на його утриманні, тобто на утриманні трудового інтеліґента. З цим посвідченням я вступив до красносільської сільськогосподарської школи, і все покотилось, як по маслу.

Але це, на жаль, тривало недовго. Якось мене викликав директор школи І.Ш., на щастя, українець, якого ми всі любили.

— Я дістав з вашого села заяву, що ви син диякона, — сказав він сумно. — Що мені робити?

Я майже не дихав.

— Не знаю, — я сам злякався свого голосу.

Він сказав:

— Учіться… Про це знаю я, ви й більш ніхто не знатиме.

Директор І. Ш. був з тих українців, що в Совєтчині зникали, як узимку на обличчі сніжинки. Скоро заступив його сухий, ядушливий комуніст москаль Солодовнік і, діставши з мого села депешу, вигнав мене з школи.

Я боявся йти додому, бо від одного погляду моя бідна мати знепритомніла б. Як прогнаний пес, не знаходив собі місця. Тому конав з розпуки і в маренні зачепив собі шнурок за шию. Мене відчепив мій шкільний приятель, який якраз тоді зайшов до інтернату. Опритомнівши, я добре себе вилаяв і дав собі слово покинути цей світ лише в безвиході.

Мій протест вплинув на Солодовніка, і він вислав мене до Тульчина, щоб там в окружному відділі наросвіти поновили мене в школі. Це було взимку. Шістдесят кілометрів я ішов снігом у подертих черевиках і в батьківській полатаній свитині.

— Відмовтесь від батька в пресі, — запропонували мені.

Ця диявольська вимога мене не заскочила, а тому й не злякала.

Я вже мав подібну історію, коли, після закінчення семирічки, хотів вступити до уманської технічної школи. Схвильований до глибини душі, я тоді, прийшовши з Умані, розповів батькові і спитав, що мені робити. Він сполотнів, але сказав рішуче:

— Ти мусиш так зробити, бо іншого виходу нема. Бог буде тобі свідком, що ти зробив це з примусу.

Хоч в уманській "Селянській правді" між десятками "відмовлень" від батьків кричало й моє "відмовлення", але до технічної школи мене не прийняли. Незважаючи на цей неуспіх, я вдруге надрукував те саме зі слів інспектора наросвіти в тульчинській газеті. Коли б тоді інспектор сказав мені відмовитися від своєї "буржуазної крови, душі й тіла", то я, не задумуючись, це зробив би.

Після цього акту мене у школі поновили, але наклали велику платню за навчання. Двісті карбованців! На той час це було двісті пудів пшениці. Де ж батько міг узяти такі гроші, коли він утримував усю родину копійками, що діставав від вірних за виконання релігійних обрядів? Мати продала останню корову, а батько кожуха й чоботи, і тим за мене заплатили.
28 листопада 2012 | | Автор:Arhip | Переглядів: 2027 Коментарів: 0

Додати коментар

Ви зайшли на сайт як незареєстрований.
Ви можете зареєструватись або увійтипід своїм им'ям.
Також Ви можете увійти через одну із соціальних мереж - Увійти через соцюмережі
Оголошено місячник  добровільної здачі зброї Оголошено місячник добровільної здачі зброї По факту розтрати міжнародної допомоги  в Ладижині відкрито кримінальне провадження По факту розтрати міжнародної допомоги в Ладижині відкрито кримінальне провадження Ладижин потопає у хащах амброзії Ладижин потопає у хащах амброзії В центрі Ладижина  зявилось «джерело»   невідомого походження В центрі Ладижина зявилось «джерело» невідомого походження 	В  Ладижині розгортається  нова медіа-війна навколо комунального радіо В Ладижині розгортається нова медіа-війна навколо комунального радіо Екологи запустили новий еко-проект Екологи запустили новий еко-проект "Екологічна карта Ладижина" Ладижинське водосховище зазнало екологічного впливу Ладижинське водосховище зазнало екологічного впливу   В Ладижині відбувся  перший регіональний екологічний форум «Суспільство ЗА чисте виробництво» В Ладижині відбувся перший регіональний екологічний форум «Суспільство ЗА чисте виробництво» В Ладижині відбувся творчий вечір молодої  поетеси Марійки Брушницької В Ладижині відбувся творчий вечір молодої поетеси Марійки Брушницької   І знову про Четвертинівку.  Конфлікт навколо  передачі майна триває. І знову про Четвертинівку. Конфлікт навколо передачі майна триває. Громадськість запустила новий проект: «Поділля:  ойкумена-інкогнита.  В пошуках минулого». Громадськість запустила новий проект: «Поділля: ойкумена-інкогнита. В пошуках минулого».  Ладижинська громадська рада запустила власний  сайт Ладижинська громадська рада запустила власний сайт Екологи: В Ладижинських хуторах розпахали   під буряки скіфські кургани Екологи: В Ладижинських хуторах розпахали під буряки скіфські кургани 33 канал: Проти екс-працівника колонії сфабрикували справу із наркотиками? 33 канал: Проти екс-працівника колонії сфабрикували справу із наркотиками?

Логін
Пароль