Завантаження. Почекайте будьласка...
Головна сторінка - Суспільство, Интервью, Ладыжин- выдающиеся земляки Сергій Шестаков: «На зборах весь «Олімпік» стригся у мене»

Сергій Шестаков: «На зборах весь «Олімпік» стригся у мене»

Інтерв*ю з ладижинцем Сергієм Шестаковим, гравцем Прем*єр-ліги.

_____________________________________________________________________________________________________________

Якби Прем'єр-ліга визначила найкращого футболіста сезону, то в числі лідерів цього символічного заліку був би півзахисник «Олімпіка» Сергій Шестаков. Цей позитивний хлопець своєю променистою посмішкою прикрашає будь-яку трансляцію матчів Ліги Парі-Матч. Сьогодні, 12 квітня, Сергій святкує День народження, а напередодні FootBoom вирішив поговорити з іменинником по душах. І є про що. Кар'єра Сергія – чудовий приклад, як досягти своєї мети завдяки працьовитості. Простий хлопець з Ладижина, незважаючи на тернистий шлях, все ж заграв в Прем'єр-лізі і тепер мріє про більше.

У своєму інтерв'ю Сергій Шестаков розповів не тільки про свій футбольний шлях, успіхи «Олімпіка» і плани на майбутнє, а ще й повідав про брата, з яким народився в один день, грі у футбол під нахилом, найбільшому улові і в чому іншому.

- Тобі сьогодні 27 років. Як оціниш свій шлях у футболі до цього дня?


- Було непросто пробиватися наверх. По ідеї до цього віку футболісти вже повинні сформувати свою кар'єру, а я лише два роки граю в Прем'єр-лізі, зіграв не так багато матчів. Але для мене це теж досягнення, адже я довго йшов до цього.
29_ncture6uxk0.jpg (100.42 Kb)
- Ти народився 12 квітня, у Всесвітній день авіації і космонавтики. Про польоти в дитинстві не мріяв?


- Начебто ні, не хотів стати космонавтом. Тільки про футбол мріяв!

- Мало хто знає, що в тебе є брат-близнюк...


- Ми не близнюки, ми двійнята. Брата звуть Михайло, він старший за мене на 20 хвилин. Він теж грає у футбол, виступає за одеську «Перлину».

- Хотілося б пограти з братом в одній команді?


- В Одесі ми грали разом на аматорському рівні, за університет. Звичайно, хотілося б і на професійному рівні спробувати зіграти разом, у нас з Мішею відмінне взаєморозуміння. Ми грали на різних флангах атаки, а зараз він більше діє в нападі. Життя так склалося, що ми трохи розійшлися по сторонам.

- Розкажи про своїх батьків. Наскільки я знаю, твій батько – залізничник?


- Так, тато колись працював машиністом, а зараз – диспетчер. Мама у мене домогосподарка, займалася вихованням мене, брата і сестри.

- У дитинстві не мріяв стати, як і тато, залізничником?


- Я прийшов до батька і сказав: «Хочу грати у футбол на професійному рівні». Він відповів, що я повинен спочатку отримати диплом про вищу освіту, а потім можу спокійно йти грати у футбол. У житті все буває, тато хотів, щоб якщо раптом не складеться з футболом, у мене був запасний варіант, щоб я міг прийти на станцію працювати. І я вивчився на інженера-дослідника в Одесі. 3692_ppna6m9clza.jpg (91.38 Kb)

- З чого розпочався твій шлях у футболі?


- Я починав займатися футболом в Ладижинської дитячої школи, у Кривохижи Павла Івановича Павлика Олега Васильовича. Хотіли з братом йти вище, але не склалося. До того ж, батько вимагав освіта, довелося їхати в Одесу на навчання. Доводилося футбол поєднувати з навчанням. Спершу я потрапив в іллічівський «Бастіон», але там була проблема з документами, мене не змогли заявити. Довелося грати на першість області. Змінив багато клубів, грав у різних турнірах.

- Розкажи про одеському аматорському етапі.


- Грав скрізь, де тільки було можна. Часом у мене було по шість ігор в тиждень, а іноді навіть по дві в день. Вранці грав в чемпіонаті Одеси, а ввечері захищав честь університету. Тренувань майже не було, тільки ігри.

- Часу на навчання з таким графіком вистачало?


- Було важко. Мої викладачі вимагали багато, я намагався не пропускати заняття, але все одно часто був відсутній. Ще й деякі викладачі мене любили, тому що примудрявся з пропусками здавати предмети. Десь домовлявся, мені йшли на зустріч, де вчив і викручувався. З ранку вчився, увечері – тренувався.

- На аматорському рівні смішних історій було багато?


- Так, з цим проблем не було. Грав у чемпіонаті району на полі, яке розташоване під кутом. Якщо м'яч в центрі поля поставити, він буде котитися на фланг. Так і грали: в першому таймі м'яч завжди був зліва, а в другому – праворуч.9735_4rehsbpn9rs.jpg (120.47 Kb)

- На перегляд під час навчання їздив?


- Так, як-то поїхав у Сімферополь, на перегляд до «Таврії». Два тижні потренувався, але не підійшов. Тоді команду очолював Сергій Пучков.

- Як ти потрапив у ФК «Одеса»?

- На той час я грав у «Совіньоні» (Таїрове) і «Сонячній Долині» (Одеса). У Таїрове був тренер Бондарик Олександр Миколайович, а в «Долині» - Горбатенко Дмитро Георгійович. Вони порекомендували мене тодішньому головному тренеру ФК «Одеса» Андрій Пархоменко. Він якось приїхав до нас в Таїрове на тренування і сказав: «Сірий, поїхали підписувати контракт». Я був здивований, як то так – я грав на область, а мене тут беруть в професійну команду без перегляду. Було приємно, це був величезний крок у житті.

- Можна сказати, що Пархоменко – це твій футбольний хрещений батько?


- Не можу так сказати, адже кожен з тренерів дав мені щось своє. Перші тренери дали мені ази ще в дитинстві, поклали початок. А далі я брав від кожного тренера трохи, чому вчився, щось мені показали. Пархоменко вивів мене вже на професійний рівень.

- В Одесі ти пограв з Валентином Полтавцем – легендою одеського футболу.


- Так, він теж мені дуже багато допомагав. Можна сказати, що він був тоді вже граючим тренером. Часто залишався зі мною після тренувань, доопрацьовував, пояснював, як вести себе в тій чи іншій ситуації. Дуже приємна людина.

- Одеса – твій другий дім?


- Так, звичайно! Я там прожив шість років, провів там всі студентські роки, осягав футбольні ази, підписав перший професійний контракт. Це рідне для мене місто, з яким пов'язую все своє подальше життя.

- Потім у твоїй кар'єрі були виступи в нестабільній «Нивою» з Тернополя. Було складно, враховуючи, що в команді були постійні затримки по зарплаті?

- Ми грали проти «Ниви» у перехідних матчах. Я добре проявив себе, сподобався Ігорю Яорвскому, він мене запросив у свою команду. Мені дуже подобалося в Тернополі. Там фантастичні вболівальники! Після кожної гри просили автографи, йшли фотографуватися. Тільки уяви: тебе впізнають на вулиці, запитують, як справи. Не можна було навіть кудись сходити в магазин, щоб тебе не впізнали (сміється - прим. авт.). В Тернополі люди по-доброму схиблені на футболі. Але, на жаль, фінансування клубу зупинилося.

- В 2015 році Ігор Яворський їздив тренувати в Канаду, куди прихопив чимало українців. Тебе не кликав?


- Питав. Я був готовий з ним і далі працювати, мені дуже імпонує цей тренер, але в Канаду їхати не зважився. У «Атомик» потрібно було не тільки грати в футбол, але і працювати. Виходить, пропонували напівпрофесійний контракт, який мене не влаштував.

- Потім у твоїй кар'єрі був «УкрАгроКом», де ти став кращим асистентом першої ліги. Чому надовго не затримався в цьому клубі?


- У Тернополі команда почала розбігатися, кожен шукав місце для продовження кар'єри. Я потрапив у «Украгроком». У той час з'єднували два клуби – «УкрАгроКом» та «Олександрію». У мене не було впевненості, що я буду грати в об'єднаній команді. Тому перейшов в «Нафтовик», де провів непоганий відрізок своєї кар'єри.

- Як з'явився варіант з переходом в «Олімпік»?


- Пропонували продовжити контракт з «Нафтовиком», але мені хотілося пограти в Прем'єр-лізі. Прагнув потрапити в команду рівнем вище. Готовий був навіть грати безкоштовно, лише б спробувати свої сили на такому рівні. Було декілька клубів, куди я міг поїхати на перегляд. Запросили в «Олімпік», я пройшов збори, показав, що вмію, і Роман Санжар взяв мене в команду.

- Який матч у футболці «Олімпіка» запам'ятався найбільше?


- Звичайно, це перший матч у вищій лізі проти «Чорноморця», а також гол «Дніпра» в Кубку України на «Дніпро Арені». Це були найкращі емоції.

- В чому секрет успіхів «Олімпіка» в нинішньому сезоні?


- Ми розуміємо тренера. Кожен хоче показати не тільки себе, але і показати, що ми – Команда. Ми б'ємося один за одного, у нас чудові стосунки і прекрасний колектив. Можемо символічно зібратися компанією, поговорити про гру, обговорити якісь питання.

- Хто робить атмосферу в команді?

- Думаю, кожен трохи створює цю атмосферу. Звичайно, у тренера і капітана свої важливі ролі, але й ми всі робимо свій внесок. Ну а жартують в команді все, у нас половина команди - такі жартівники (сміється - прим. авт.). 3406_wwuhtedtrau.jpg (78.24 Kb)

- Мрієш про єврокубки?

- Звичайно! Кожен, досягаючи певної мети, думає про наступну. Після того, як я потрапив в «Олімпік», мені захотілося більшого, потрапити з командою в єврокубки.

- Що потрібно зробити «Олімпіку», щоб не повторити помилок «Олександрії», двічі програла скромному «Хайдуку» Лізі Європи?


- Думаю, важливо вивчити суперника, не поступитися у боротьбі. По суті, в кваліфікації, якщо ти, звичайно, не потрапляєш на «Манчестер Юнайтед», з усіма можна грати і добиватися результату.

- У Лізі Парі-Матч деякі команди переходять на схему з трьома центральними захисниками. Наскільки незвично грати проти таких команд?

- Так грають команди, які хочуть вести гру. Не можна оборонятися, граючи в три захисника. Тому проти таких команд складніше грати. Потрібно зміщуватися, стежити за крайнім захисником. Складна схема.

- Яка найсильніша сторона в грі Сергія Шестакова?


- Напевно, швидкість, хоча може і ні (сміється - прим. авт.). Можу втекти, на швидкісному дриблінгу обіграти опонента, зміститися в центр і добре пробити. Можу виконати хорошу подачу або простріл.

- Ти не відрізняєшся гренадерськими даними, але чудово граєш головою.

- Напевно, статура допомагає. Сильні м'язи дозволяють добре вистрибувати.

- Переживаєш, коли не потрапляєш в стартовий склад?


- Є таке. Хочеться більшого завжди. Коли не потрапляю до складу, починаю себе накручувати, думати, що хтось сильніший за мене, що щось не те роблю.

- Знаєш в яку суму тебе оцінює трансфермаркет?


- Так, один як-то скидав посилання – 500 тисяч євро. Дорожаю (сміється - прим. авт.)!

- А у кого найвища вартість в «Олімпіку», як думаєш?

- Думаю, у Мохі і Богданова (так і є, насправді, - прим. авт.).

- Зараз в Україні є тенденція: футболісти намагаються знаходити варіанти продовження кар'єри за кордоном. Хотів би скуштувати легіонерського хліба?


- Так, хотілося б подивитися, як влаштований європейський футбол. Той же чемпіонат Польщі прогресує, там цікавий турнір.

- На кого хотів бути схожим в дитинстві?

- Мені подобався Роналдо, який «Зубастик». Але не можу сказати, що у мене був у дитинстві кумир. Брат у мене фанатів від Шевченка, носив його футболку. А я не знав, яку футболку собі вибрати. Не куплю я Шевченка, як у брата? Взяв чомусь футболку Індзагі, хоча навіть не знав, хто це. Там Шевченко, тут Тотті, а я – у футболці Індзагі (сміється - прим. авт.).

- Ти коли-то сказав: «Якщо б була така можливість, то я б жив на футбольному полі і спав з футбольним м'ячем». Зараз щось змінилося або пристрасть до футболу все та ж?

- Ні, все так само. Зараз немає бази, щоб залишатися і допрацьовувати, але я вдома знаходжу місця. Ходжу в тренажерний зал, у мене є вдома все, що потрібно для додаткового навантаження.

- Знаю, що ти любиш риболовлю. Як часто выбираешься на природу, і який найбільший улов?

- Риболовля – це моє головне захоплення після футболу. Намагаюся кожен вихідний провести на рибалці. Беру вудки і про все забуваю. Навіть іноді вимикаю телефон, щоб мене ніхто не турбував. Залишаюся наодинці з природою, гріюся на сонечку, ловлю рибу і отримую кайф.
А найбільшу рибу я зловив в 9-му класі – сом вагою в 10 кілограм. Мама прийшла з роботи і злякалася, думала, що я змію приніс додому.

- Крім того, тебе всі знають, як чудового перукаря. Після закінчення кар'єри підеш по шляху Єгора Лугачова?


- Поки не планував. Взагалі стригти почав ще в університеті. Я довгий час ходив з ірокезом, а один хотів такий же. Якось попросив мене підстригти його. Я здивувався, але вирішив спробувати заради сміху. Йому сподобалося, потім він ще раз прийшов, я знову його підстриг. І так потроху навчився. На сьомий раз я його так підстриг, що всі були в шоці і почали питати, у кого він стригся.

- Хто з футболістів вже був твоїм клієнтом?

- У команді багато, хто стрижеться у мене. Іван Матяж, Дмитро Гришко, Заурі Махарадзе, Ярик Олійник, Сергій Гринь, Темур Парцванія. Як-то стриг Еммерсона, молодих футболістів. На зборах взагалі все у мене стриглися.

за матеріалами FootBoom
12 квітень 2017 | | Автор:Arhip | Переглядів: 1195 Коментарів: 0

Додати коментар

Ви зайшли на сайт як незареєстрований.
Ви можете зареєструватись або увійтипід своїм им'ям.
Також Ви можете увійти через одну із соціальних мереж - Увійти через соцюмережі
Оголошено місячник  добровільної здачі зброї Оголошено місячник добровільної здачі зброї По факту розтрати міжнародної допомоги  в Ладижині відкрито кримінальне провадження По факту розтрати міжнародної допомоги в Ладижині відкрито кримінальне провадження Ладижин потопає у хащах амброзії Ладижин потопає у хащах амброзії В центрі Ладижина  зявилось «джерело»   невідомого походження В центрі Ладижина зявилось «джерело» невідомого походження 	В  Ладижині розгортається  нова медіа-війна навколо комунального радіо В Ладижині розгортається нова медіа-війна навколо комунального радіо Екологи запустили новий еко-проект Екологи запустили новий еко-проект "Екологічна карта Ладижина" Ладижинське водосховище зазнало екологічного впливу Ладижинське водосховище зазнало екологічного впливу   В Ладижині відбувся  перший регіональний екологічний форум «Суспільство ЗА чисте виробництво» В Ладижині відбувся перший регіональний екологічний форум «Суспільство ЗА чисте виробництво» В Ладижині відбувся творчий вечір молодої  поетеси Марійки Брушницької В Ладижині відбувся творчий вечір молодої поетеси Марійки Брушницької   І знову про Четвертинівку.  Конфлікт навколо  передачі майна триває. І знову про Четвертинівку. Конфлікт навколо передачі майна триває. Громадськість запустила новий проект: «Поділля:  ойкумена-інкогнита.  В пошуках минулого». Громадськість запустила новий проект: «Поділля: ойкумена-інкогнита. В пошуках минулого».  Ладижинська громадська рада запустила власний  сайт Ладижинська громадська рада запустила власний сайт Екологи: В Ладижинських хуторах розпахали   під буряки скіфські кургани Екологи: В Ладижинських хуторах розпахали під буряки скіфські кургани 33 канал: Проти екс-працівника колонії сфабрикували справу із наркотиками? 33 канал: Проти екс-працівника колонії сфабрикували справу із наркотиками?

Логін
Пароль