Завантаження. Почекайте будьласка...
Головна сторінка - Суспільство, Интервью, Ладыжин- выдающиеся земляки Сергій Шестаков: «На зборах весь «Олімпік» стригся у мене»

Сергій Шестаков: «На зборах весь «Олімпік» стригся у мене»

Інтерв*ю з ладижинцем Сергієм Шестаковим, гравцем Прем*єр-ліги.

_____________________________________________________________________________________________________________

Якби Прем'єр-ліга визначила найкращого футболіста сезону, то в числі лідерів цього символічного заліку був би півзахисник «Олімпіка» Сергій Шестаков. Цей позитивний хлопець своєю променистою посмішкою прикрашає будь-яку трансляцію матчів Ліги Парі-Матч. Сьогодні, 12 квітня, Сергій святкує День народження, а напередодні FootBoom вирішив поговорити з іменинником по душах. І є про що. Кар'єра Сергія – чудовий приклад, як досягти своєї мети завдяки працьовитості. Простий хлопець з Ладижина, незважаючи на тернистий шлях, все ж заграв в Прем'єр-лізі і тепер мріє про більше.

У своєму інтерв'ю Сергій Шестаков розповів не тільки про свій футбольний шлях, успіхи «Олімпіка» і плани на майбутнє, а ще й повідав про брата, з яким народився в один день, грі у футбол під нахилом, найбільшому улові і в чому іншому.

- Тобі сьогодні 27 років. Як оціниш свій шлях у футболі до цього дня?


- Було непросто пробиватися наверх. По ідеї до цього віку футболісти вже повинні сформувати свою кар'єру, а я лише два роки граю в Прем'єр-лізі, зіграв не так багато матчів. Але для мене це теж досягнення, адже я довго йшов до цього.
29_ncture6uxk0.jpg (100.42 Kb)
- Ти народився 12 квітня, у Всесвітній день авіації і космонавтики. Про польоти в дитинстві не мріяв?


- Начебто ні, не хотів стати космонавтом. Тільки про футбол мріяв!

- Мало хто знає, що в тебе є брат-близнюк...


- Ми не близнюки, ми двійнята. Брата звуть Михайло, він старший за мене на 20 хвилин. Він теж грає у футбол, виступає за одеську «Перлину».

- Хотілося б пограти з братом в одній команді?


- В Одесі ми грали разом на аматорському рівні, за університет. Звичайно, хотілося б і на професійному рівні спробувати зіграти разом, у нас з Мішею відмінне взаєморозуміння. Ми грали на різних флангах атаки, а зараз він більше діє в нападі. Життя так склалося, що ми трохи розійшлися по сторонам.

- Розкажи про своїх батьків. Наскільки я знаю, твій батько – залізничник?


- Так, тато колись працював машиністом, а зараз – диспетчер. Мама у мене домогосподарка, займалася вихованням мене, брата і сестри.

- У дитинстві не мріяв стати, як і тато, залізничником?


- Я прийшов до батька і сказав: «Хочу грати у футбол на професійному рівні». Він відповів, що я повинен спочатку отримати диплом про вищу освіту, а потім можу спокійно йти грати у футбол. У житті все буває, тато хотів, щоб якщо раптом не складеться з футболом, у мене був запасний варіант, щоб я міг прийти на станцію працювати. І я вивчився на інженера-дослідника в Одесі. 3692_ppna6m9clza.jpg (91.38 Kb)

- З чого розпочався твій шлях у футболі?


- Я починав займатися футболом в Ладижинської дитячої школи, у Кривохижи Павла Івановича Павлика Олега Васильовича. Хотіли з братом йти вище, але не склалося. До того ж, батько вимагав освіта, довелося їхати в Одесу на навчання. Доводилося футбол поєднувати з навчанням. Спершу я потрапив в іллічівський «Бастіон», але там була проблема з документами, мене не змогли заявити. Довелося грати на першість області. Змінив багато клубів, грав у різних турнірах.

- Розкажи про одеському аматорському етапі.


- Грав скрізь, де тільки було можна. Часом у мене було по шість ігор в тиждень, а іноді навіть по дві в день. Вранці грав в чемпіонаті Одеси, а ввечері захищав честь університету. Тренувань майже не було, тільки ігри.

- Часу на навчання з таким графіком вистачало?


- Було важко. Мої викладачі вимагали багато, я намагався не пропускати заняття, але все одно часто був відсутній. Ще й деякі викладачі мене любили, тому що примудрявся з пропусками здавати предмети. Десь домовлявся, мені йшли на зустріч, де вчив і викручувався. З ранку вчився, увечері – тренувався.

- На аматорському рівні смішних історій було багато?


- Так, з цим проблем не було. Грав у чемпіонаті району на полі, яке розташоване під кутом. Якщо м'яч в центрі поля поставити, він буде котитися на фланг. Так і грали: в першому таймі м'яч завжди був зліва, а в другому – праворуч.9735_4rehsbpn9rs.jpg (120.47 Kb)

- На перегляд під час навчання їздив?


- Так, як-то поїхав у Сімферополь, на перегляд до «Таврії». Два тижні потренувався, але не підійшов. Тоді команду очолював Сергій Пучков.

- Як ти потрапив у ФК «Одеса»?

- На той час я грав у «Совіньоні» (Таїрове) і «Сонячній Долині» (Одеса). У Таїрове був тренер Бондарик Олександр Миколайович, а в «Долині» - Горбатенко Дмитро Георгійович. Вони порекомендували мене тодішньому головному тренеру ФК «Одеса» Андрій Пархоменко. Він якось приїхав до нас в Таїрове на тренування і сказав: «Сірий, поїхали підписувати контракт». Я був здивований, як то так – я грав на область, а мене тут беруть в професійну команду без перегляду. Було приємно, це був величезний крок у житті.

- Можна сказати, що Пархоменко – це твій футбольний хрещений батько?


- Не можу так сказати, адже кожен з тренерів дав мені щось своє. Перші тренери дали мені ази ще в дитинстві, поклали початок. А далі я брав від кожного тренера трохи, чому вчився, щось мені показали. Пархоменко вивів мене вже на професійний рівень.

- В Одесі ти пограв з Валентином Полтавцем – легендою одеського футболу.


- Так, він теж мені дуже багато допомагав. Можна сказати, що він був тоді вже граючим тренером. Часто залишався зі мною після тренувань, доопрацьовував, пояснював, як вести себе в тій чи іншій ситуації. Дуже приємна людина.

- Одеса – твій другий дім?


- Так, звичайно! Я там прожив шість років, провів там всі студентські роки, осягав футбольні ази, підписав перший професійний контракт. Це рідне для мене місто, з яким пов'язую все своє подальше життя.

- Потім у твоїй кар'єрі були виступи в нестабільній «Нивою» з Тернополя. Було складно, враховуючи, що в команді були постійні затримки по зарплаті?

- Ми грали проти «Ниви» у перехідних матчах. Я добре проявив себе, сподобався Ігорю Яорвскому, він мене запросив у свою команду. Мені дуже подобалося в Тернополі. Там фантастичні вболівальники! Після кожної гри просили автографи, йшли фотографуватися. Тільки уяви: тебе впізнають на вулиці, запитують, як справи. Не можна було навіть кудись сходити в магазин, щоб тебе не впізнали (сміється - прим. авт.). В Тернополі люди по-доброму схиблені на футболі. Але, на жаль, фінансування клубу зупинилося.

- В 2015 році Ігор Яворський їздив тренувати в Канаду, куди прихопив чимало українців. Тебе не кликав?


- Питав. Я був готовий з ним і далі працювати, мені дуже імпонує цей тренер, але в Канаду їхати не зважився. У «Атомик» потрібно було не тільки грати в футбол, але і працювати. Виходить, пропонували напівпрофесійний контракт, який мене не влаштував.

- Потім у твоїй кар'єрі був «УкрАгроКом», де ти став кращим асистентом першої ліги. Чому надовго не затримався в цьому клубі?


- У Тернополі команда почала розбігатися, кожен шукав місце для продовження кар'єри. Я потрапив у «Украгроком». У той час з'єднували два клуби – «УкрАгроКом» та «Олександрію». У мене не було впевненості, що я буду грати в об'єднаній команді. Тому перейшов в «Нафтовик», де провів непоганий відрізок своєї кар'єри.

- Як з'явився варіант з переходом в «Олімпік»?


- Пропонували продовжити контракт з «Нафтовиком», але мені хотілося пограти в Прем'єр-лізі. Прагнув потрапити в команду рівнем вище. Готовий був навіть грати безкоштовно, лише б спробувати свої сили на такому рівні. Було декілька клубів, куди я міг поїхати на перегляд. Запросили в «Олімпік», я пройшов збори, показав, що вмію, і Роман Санжар взяв мене в команду.

- Який матч у футболці «Олімпіка» запам'ятався найбільше?


- Звичайно, це перший матч у вищій лізі проти «Чорноморця», а також гол «Дніпра» в Кубку України на «Дніпро Арені». Це були найкращі емоції.

- В чому секрет успіхів «Олімпіка» в нинішньому сезоні?


- Ми розуміємо тренера. Кожен хоче показати не тільки себе, але і показати, що ми – Команда. Ми б'ємося один за одного, у нас чудові стосунки і прекрасний колектив. Можемо символічно зібратися компанією, поговорити про гру, обговорити якісь питання.

- Хто робить атмосферу в команді?

- Думаю, кожен трохи створює цю атмосферу. Звичайно, у тренера і капітана свої важливі ролі, але й ми всі робимо свій внесок. Ну а жартують в команді все, у нас половина команди - такі жартівники (сміється - прим. авт.). 3406_wwuhtedtrau.jpg (78.24 Kb)

- Мрієш про єврокубки?

- Звичайно! Кожен, досягаючи певної мети, думає про наступну. Після того, як я потрапив в «Олімпік», мені захотілося більшого, потрапити з командою в єврокубки.

- Що потрібно зробити «Олімпіку», щоб не повторити помилок «Олександрії», двічі програла скромному «Хайдуку» Лізі Європи?


- Думаю, важливо вивчити суперника, не поступитися у боротьбі. По суті, в кваліфікації, якщо ти, звичайно, не потрапляєш на «Манчестер Юнайтед», з усіма можна грати і добиватися результату.

- У Лізі Парі-Матч деякі команди переходять на схему з трьома центральними захисниками. Наскільки незвично грати проти таких команд?

- Так грають команди, які хочуть вести гру. Не можна оборонятися, граючи в три захисника. Тому проти таких команд складніше грати. Потрібно зміщуватися, стежити за крайнім захисником. Складна схема.

- Яка найсильніша сторона в грі Сергія Шестакова?


- Напевно, швидкість, хоча може і ні (сміється - прим. авт.). Можу втекти, на швидкісному дриблінгу обіграти опонента, зміститися в центр і добре пробити. Можу виконати хорошу подачу або простріл.

- Ти не відрізняєшся гренадерськими даними, але чудово граєш головою.

- Напевно, статура допомагає. Сильні м'язи дозволяють добре вистрибувати.

- Переживаєш, коли не потрапляєш в стартовий склад?


- Є таке. Хочеться більшого завжди. Коли не потрапляю до складу, починаю себе накручувати, думати, що хтось сильніший за мене, що щось не те роблю.

- Знаєш в яку суму тебе оцінює трансфермаркет?


- Так, один як-то скидав посилання – 500 тисяч євро. Дорожаю (сміється - прим. авт.)!

- А у кого найвища вартість в «Олімпіку», як думаєш?

- Думаю, у Мохі і Богданова (так і є, насправді, - прим. авт.).

- Зараз в Україні є тенденція: футболісти намагаються знаходити варіанти продовження кар'єри за кордоном. Хотів би скуштувати легіонерського хліба?


- Так, хотілося б подивитися, як влаштований європейський футбол. Той же чемпіонат Польщі прогресує, там цікавий турнір.

- На кого хотів бути схожим в дитинстві?

- Мені подобався Роналдо, який «Зубастик». Але не можу сказати, що у мене був у дитинстві кумир. Брат у мене фанатів від Шевченка, носив його футболку. А я не знав, яку футболку собі вибрати. Не куплю я Шевченка, як у брата? Взяв чомусь футболку Індзагі, хоча навіть не знав, хто це. Там Шевченко, тут Тотті, а я – у футболці Індзагі (сміється - прим. авт.).

- Ти коли-то сказав: «Якщо б була така можливість, то я б жив на футбольному полі і спав з футбольним м'ячем». Зараз щось змінилося або пристрасть до футболу все та ж?

- Ні, все так само. Зараз немає бази, щоб залишатися і допрацьовувати, але я вдома знаходжу місця. Ходжу в тренажерний зал, у мене є вдома все, що потрібно для додаткового навантаження.

- Знаю, що ти любиш риболовлю. Як часто выбираешься на природу, і який найбільший улов?

- Риболовля – це моє головне захоплення після футболу. Намагаюся кожен вихідний провести на рибалці. Беру вудки і про все забуваю. Навіть іноді вимикаю телефон, щоб мене ніхто не турбував. Залишаюся наодинці з природою, гріюся на сонечку, ловлю рибу і отримую кайф.
А найбільшу рибу я зловив в 9-му класі – сом вагою в 10 кілограм. Мама прийшла з роботи і злякалася, думала, що я змію приніс додому.

- Крім того, тебе всі знають, як чудового перукаря. Після закінчення кар'єри підеш по шляху Єгора Лугачова?


- Поки не планував. Взагалі стригти почав ще в університеті. Я довгий час ходив з ірокезом, а один хотів такий же. Якось попросив мене підстригти його. Я здивувався, але вирішив спробувати заради сміху. Йому сподобалося, потім він ще раз прийшов, я знову його підстриг. І так потроху навчився. На сьомий раз я його так підстриг, що всі були в шоці і почали питати, у кого він стригся.

- Хто з футболістів вже був твоїм клієнтом?

- У команді багато, хто стрижеться у мене. Іван Матяж, Дмитро Гришко, Заурі Махарадзе, Ярик Олійник, Сергій Гринь, Темур Парцванія. Як-то стриг Еммерсона, молодих футболістів. На зборах взагалі все у мене стриглися.

за матеріалами FootBoom
12 квітень 2017 | | Автор:Arhip | Переглядів: 1406 Коментарів: 0

Додати коментар

Ви зайшли на сайт як незареєстрований.
Ви можете зареєструватись або увійтипід своїм им'ям.
Також Ви можете увійти через одну із соціальних мереж - Увійти через соцюмережі
Ладижинська мерія  оцінила доступність  інфраструктури міста для людей з інвалідністю Ладижинська мерія оцінила доступність інфраструктури міста для людей з інвалідністю  В суді розглядається справа з приводу  порушення ліцензійних умов  ладижинським підприємством В суді розглядається справа з приводу порушення ліцензійних умов ладижинським підприємством Громадське обговорення:    інвестиційні проекти  в сфері ЖКГ Ладижинської ТЕС  на 2019 рік Громадське обговорення: інвестиційні проекти в сфері ЖКГ Ладижинської ТЕС на 2019 рік Читачі центральної бібліотеки  працювали бібліотекарями в рамках акції Читачі центральної бібліотеки працювали бібліотекарями в рамках акції "Бібліотекар на годину Ладижинські рятувальники провели екскурсію для учнів школи № 3 Ладижинські рятувальники провели екскурсію для учнів школи № 3 Тростянецький спиртовий завод вкладе 1, 9  млн. грн. в заходи по  вирішенню екологічних проблем Тростянецький спиртовий завод вкладе 1, 9 млн. грн. в заходи по вирішенню екологічних проблем Повідомлення Тростянецького ОРВК про осінній призов  на строкову військову службу Повідомлення Тростянецького ОРВК про осінній призов на строкову військову службу Бюджет міста заробив 2, 6 млн. грн. за розміщення бюджетних коштів на депозит Бюджет міста заробив 2, 6 млн. грн. за розміщення бюджетних коштів на депозит За 9 місяців цього року загальна частина бюджету перевиконана  на 33 млн. грн. За 9 місяців цього року загальна частина бюджету перевиконана на 33 млн. грн. Школа № 4 перемогла на міських змаганнях по футболу серед учнів 9-11 класів Школа № 4 перемогла на міських змаганнях по футболу серед учнів 9-11 класів Ладижинське водосховище зариблять дволітками коропа, товстолоба,  карася та білого амура Ладижинське водосховище зариблять дволітками коропа, товстолоба, карася та білого амура На Ладижинському водосховищі затримали  браконьєрів На Ладижинському водосховищі затримали браконьєрів Ладижинську міську раду   зобов`язали скасувати рішення аукціону на  12, 9 млн. грн. Ладижинську міську раду зобов`язали скасувати рішення аукціону на 12, 9 млн. грн. Біля Козятина ладижинець потрапив в аварію Біля Козятина ладижинець потрапив в аварію

Логін
Пароль