Завантаження. Почекайте будьласка...
Головна сторінка - ЛадЫжин-история Ладижинець Петро Грабовецький серед кращих керівників лісового господарства області

Ладижинець Петро Грабовецький серед кращих керівників лісового господарства області

9615_hrab_1630030.jpg (.47 Kb)У музеї Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства зберігається безліч цікавих експонатів про минуле галузі. В галереї «Керівники лісового господарства Вінниччини в післявоєнний період» представлені відомі лісівники, які впродовж свого життя відновлювали і створювали високопродуктивні лісонасадження і пильно їх охороняли.

Напередодні 95-річчя утворення ВОУЛМГ з’явилися нові дані про неординарну людину, начальника обласного управління лісового господарства Петра Івановича Грабовецького…

Народився він в 1895 р. в містечку Ладижин Брацлавського повіту Подільської губернії. Тут минули його дитинство і юність. В 1915 р. здобув лісівничу освіту і працював у Ладижинському лісівництві. Але попрацювати за фахом довелося недовго. Перша світова війна зруйнувала плани та сподівання юнака.
Понад три роки він воював у кінному корпусі Будьонного. Теперішнє покоління ладижинців ще пам’ятає розповіді старожилів, як у їхнє містечко в’їхав Будьонний, а поруч з ним красувався статний ладижинець Грабовецький. Слава про безстрашних і непереможних кавалеристів-будьоннівців прокотилася всією Європою. Та в ході військової операції проти польського і українського військ в серпні 1920 року під Львовом слава її була затьмарена – кінна армія зазнала нищівної поразки від 6-ї січової стрілецької дивізії армії УНР. Після цього перша кінна була виведена в резерв для розформування.
Багатьом кіннотникам за багаторічну справну службу і ратні подвиги була надана коротка відпустка для відвідин рідних. 25-річний кавалерист, загартований в боях і походах, завітав до старенької хворої матері.
Поки Петро служив в армії, в сусідській родині Рупіїв підросли дві сестрички – Софійка і Оля. Бравий кіннотник закохався у Софійку. З нею і пов’язав своє подальше життя. Молоде подружжя повернулося до Одеси, де базувалася перша кінна армія, і Грабовецький завершив військову службу.
У мирні часи (20–30 роки) Грабовецькі продовжували навчання і працювали на рідному Поділлі. На початку 30-х і аж до 1940 року Петро Грабовецький очолював вінницький і хмільницький трудові колективи у системі новоствореної організації «Обллісгосптрест». А потім працював у Вінницькому територіальному управлінні лісоохорони і лісонасаджень. Під час війни через хворобу був евакуйований до Алма-Ати.
У березні 1944 року після звільнення Вінниччини від німецьких окупантів знову очолив теруправління лісоохорони і лісонасаджень області. Він і надалі продовжував управляти державними лісами на базі створеного (1947 р.) Вінницького управління лісового господарства до 1951 року.2646_hrab_.jpg (47.81 Kb)
Через рідну сестру дружини Ольгу Павлівну, яка за фахом була вчителькою, Петро Іванович підтримував дружні стосунки з її чоловіком Дмитром Коренюком – працівником Вінницького обкому партії, в подальшому – першим секретарем Немирівського райкому партії. Гарні стосунки родина Грабовецьких мала і з сім’єю Мисаків, які згодом переросли в родинні.
Петро і Софія своїх дітей не мали. А дуже їм хотілося взяти хоча б одненьку дитину за свою. І така нагода трапилася.
Якось, їдучи в Ладижин під час відпустки, вони добралися до залізничної станції за кілька кілометрів від містечка. А вже звідти родич підвозив їх возиком.
Коли Грабовецькі в’їхали в містечко, назустріч ішла похоронна процесія. Вони зупинилися і побачили жахливу картину, що вразила їх до глибини душі: за труною ще не старої жіночки йшло шестеро її діток із свічками в руках – вони ховали маму…
Сім’я Грабовецьких, повертаючись з відпустки, забрала старшеньку Домну за свою і запевнила опікунів залишених діток-сиріт у своїй допомозі. Коли Петро Іванович повернувся з евакуації, сім’я Грабовецьких удочерила й доньку Домни – Віру, забравши її у Вінницю.
За рекомендацією директора Вінницького лісгоспу В.М. Піньковського сім’я Грабовецьких тимчасово оселилася в будинку об’їзника Михайлівського лісництва Олександра Мисака, який працював на цій посаді понад 35 років, а його сім’я в цей час жила на лісовому кордоні. Саме в цю пору Олександр Данилович очікував повернення сина Сергія з армії. Хлопець проходив службу в 24-й гвардійській кавалерійській дивізії. А знайомство Сергія з онучкою Петра Івановича – Вірою – переросло в близькі стосунки – вони одружилися.
Згодом Сергій став лісником Стрижавського лісництва. Для молодої сім’ї побудували новий кордон на околиці Вінниці (біля сучасного телецентру). Петро Іванович не раз бував на цьому кордоні й переймався життям своєї Віруні (так її звали в сім’ї), допомагав їй.
Завершував свою лісівничу справу Петро Іванович директором Тульчинського лісгоспу (до 1957 року). Після перенесеного інсульту його перевезли до батьківської хати в Ладижині. Працівники лісгоспу і ліспромгоспу добудували незакінчену хату, в якій він прожив кілька років і після тривалого лікування відійшов у засвіти.
За спогадами 85-літнього М.П. Зозуляка, колишнього головного інженера Тульчинського лісгоспу, Петро Грабовецький знав собі ціну, був гордою людиною і надзвичайно вимогливим як до себе, так і до підлеглих. Мав вищу лісівничу освіту і був відомим лісівником за межами Вінниччини.
Через вимогливість більшість працівників апарату і цехових підрозділів його побоювалися. У зв’язку з невиліковною хворобою він в останні роки свого життя був надзвичайно знервованим.
Водночас колишній будьоннівець у повсякденному житті і родинному колі, за спогадами Олени Михайлівни і Світлани Дмитрівни, був найдобрішою людиною, гарним господарем і понад усе любив свою професію.
Похований Петро Грабовецький на старому ладижинському кладовищі. Могила без пам’ятника і не дуже доглянута. На жаль…
Життя людини коротке, пам’ять про неї ще коротша. Такі людські звичаї. Та як би там не було, порядна і чесна людина не може канути у забуття.

Станіслав ЗМЕРЗЛИЙ,
ветеран лісового господарства

16 липня 2016 | | Автор:Arhip | Переглядів: 387 Коментарів: 0

Додати коментар

Ви зайшли на сайт як незареєстрований.
Ви можете зареєструватись або увійтипід своїм им'ям.
Також Ви можете увійти через одну із соціальних мереж - Увійти через соцюмережі
Оголошено місячник  добровільної здачі зброї Оголошено місячник добровільної здачі зброї По факту розтрати міжнародної допомоги  в Ладижині відкрито кримінальне провадження По факту розтрати міжнародної допомоги в Ладижині відкрито кримінальне провадження Ладижин потопає у хащах амброзії Ладижин потопає у хащах амброзії В центрі Ладижина  зявилось «джерело»   невідомого походження В центрі Ладижина зявилось «джерело» невідомого походження 	В  Ладижині розгортається  нова медіа-війна навколо комунального радіо В Ладижині розгортається нова медіа-війна навколо комунального радіо Екологи запустили новий еко-проект Екологи запустили новий еко-проект "Екологічна карта Ладижина" Ладижинське водосховище зазнало екологічного впливу Ладижинське водосховище зазнало екологічного впливу   В Ладижині відбувся  перший регіональний екологічний форум «Суспільство ЗА чисте виробництво» В Ладижині відбувся перший регіональний екологічний форум «Суспільство ЗА чисте виробництво» В Ладижині відбувся творчий вечір молодої  поетеси Марійки Брушницької В Ладижині відбувся творчий вечір молодої поетеси Марійки Брушницької   І знову про Четвертинівку.  Конфлікт навколо  передачі майна триває. І знову про Четвертинівку. Конфлікт навколо передачі майна триває. Громадськість запустила новий проект: «Поділля:  ойкумена-інкогнита.  В пошуках минулого». Громадськість запустила новий проект: «Поділля: ойкумена-інкогнита. В пошуках минулого».  Ладижинська громадська рада запустила власний  сайт Ладижинська громадська рада запустила власний сайт Екологи: В Ладижинських хуторах розпахали   під буряки скіфські кургани Екологи: В Ладижинських хуторах розпахали під буряки скіфські кургани 33 канал: Проти екс-працівника колонії сфабрикували справу із наркотиками? 33 канал: Проти екс-працівника колонії сфабрикували справу із наркотиками?

Логін
Пароль