Загрузка. Пожалуйста, подождите...
В 1918 році в Ладижині діяв повстанком більшовиків, який планував повалити Радянську владу.
  • 0
http//lad.vn.ua/uploads/images/foto/4456_image002.gifВиявляється, що більшовики на Вінниччині в 1918 році активно працювали над тим, щоб повалити радянську владу.

В Ладижині на той час діяв повстанський комітет, що активно співпрацював з повстанським комітетом Правобережжя України під керівництвом Івана Петруня, що діяв у Вінниці. Аналогічний постанський комітет діяв також у Гайсинському районі.

І. Петрунь був головою Вінницького повітового революційного комітету, член

КП(б)У з 1918 р., колишній член УСД і делегатЦентральної Ради. Членами організації були: завідуючий інформаційно–інструкторським підвідділом відділу управління «Подгубревкома», член КП(б)У Григорій Шаулко, заступник завідуючого «Подгу-

биздата», член КП(б)У — Порайко, а також голова Жмеринського «Уисполкома», член КП(б)У — Антон Левчинський, голова Кам’янецького «Усовнархоза» Радченко Георгій та інші посадові особи.

Підпільна повстанська організація ставила собі за мету підняти на Поділлі повстання проти радянської влади та встановити «Совреспубліку з безпартійними совєтами». Керівником Гайсинської організації був комісар повіту, член КП(б)У Селець-

кий. Вся організація складалась із трійок. Голов-Організація мала зв’язок з отаманами Гивою і Голенком, а також вели переговори з отаманами Лихом і Заболотним про спільний виступ протии окупантів. Воєнкому Гайсина Селецькому доручалось організувати з селян–дизертирів Червоної армії полк, який мав бути при Гайсинському військкоматі тта у відповідний момент прилучитись до повстання. Селецький тримав зв’язок з повстанськими загонами, передавав їм документи про дислокацію більшовицьких частин та тримав зв’язок з Петлюрівською організацією Гайсина, що нараховувала до 70–ти чоловік радянських службовців таколишніх офіцерів.

Аналогічні комітети діяли вБрацлаві й Ладижині. Вони підтримували зв’язки з

Вінницькими підпільниками.

У 20–х роках ХХ ст. на Поділлі існувало до30 політичних угруповань. Крім українських самостійницьких об’єднань,у місцях більшого скупченнянаціональних меншин існували їх політичні тазбройні організації.

То ж як бачимо, не все так було однозначно в нашій історії.



Джерело: книга Романа Круцика «Народна війна», путівник до експозиції.

Музейна експозиція «Народна війна» - це результат більш як дворічної праці науковців Київського «Меморіалу». Впродовж 2008-2009 рр. автори працювали в державних та галузевих архівах 18-ти областей України. Опрацьовано та оцифровано понад 350 фондів і близько 1500 архівних справ. В експозиції використано понад 300 світлин, багато з яких представлені вперше.



Більше інформації на сайті експозиції: http://www.narodnaviyna.org.ua/about.html



Статистичні дані

про національно–визвольний рух

1917–1932 рр.

на Поділлі

1. Кількість підпільних організацій

та їх осередків — 44

2. Кількість повстанських загонів — 203

з них: отамани яких відомі — 96

отамани яких невідомі — 107

3. Кількість селянських повстань — 23

1918–1924 рр. — 16

1928–1932 рр. — 7

4. Кількість районів, охоплених стихійними

виступами селян («волинками»)

1928–1932 рр. — 35

з них з фізичною розправою

над радянським керівництвом — 11

5. Кількість волостей, де діяли

антибільшовицькі загони самооборони

1917–1920 рр. — 3
Комментарии
Оставить комментарий

Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылки Картинка Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Вставка спойлера | Вставка email

captcha

© Gipanis Powered by NG CMS 2007 — 2021.
SQL запросов: 6 | Генерация страницы: 0.05 сек | 8.391 Mb