Храм Успіння Пресвятої Богородиці стояв у парку, розташованому в старій частині міста. До нього православні окормлялися у дерев’яній церквиці на честь Успіння Божої Матері, побудованій у 1721 році старанням парафіян. Коли церква вже не могла вміщати зрослу православну громаду, військове начальство, у віданні якого знаходився Ладижин з 1832 по 1866 рік, дозволило будівництво нового храму.

Перший камінь у фундамент заклали у 1851 році. До цього, з дозволу влади, громада протягом 5 років заорювала 11 гектарів землі й отримувала орендну плату з 5 казенних млинів. Виручені кошти йшли у фонд будівництва храму, але грошей все одно не вистачало. Тоді громада розібрала стару церкву, продала її і таким чином поповнила нестачу.

Усіма роботами керували священик Іуст Трохимович і його вірний помічник селянин Йосип Джанюк – розумний релігійний чоловік, котрий прослужив церковним старостою 30 років.

Отець Іуст був дуже ревним пастирем і залишив по собі добру пам’ять на парафії. При ньому Ладижинський причт отримав право користуватися відсотком з капіталу в 1900 рублів, виданого казною у відшкодування за відчужену владою церковну землю (у залишку за громадою значилося близько 42 га землі), з’явилися нові причтові споруди, які здавалися у найм, а плата надходила до церковної каси, а також відкрилася церковно-приходська школа для дітей (1859 р.).

За кілька років на зведення храму пішло понад 20000 рублів, не рахуючи безкорисливо відпущених казною дерева і цегли. У 1854 році храм побудували. Місце престолу старої церкви відзначили залізним хрестом на кам’яному постаменті.

Новий Успенський храм був однокупольний, хрестоподібної форми, з дзвіницею. Споруджений у візантійському стилі, він мав довжину 27 метрів і ширину 17 метрів. Церковна підлога складалася з візерункових чавунних плит. Іконостас – чотириярусний, чудової майстерної роботи і витонченої різьби, з іконами академічного живопису. За внутрішньою і зовнішньою обробкою, а також красою іконостасу Успенський храм належав до найкращих церков Поділля.

Всередині храму перебували місцевошанований список Четвертинівської чудотворної ікони Божої Матері та образ святого Андрія Критського, придбаний в пам’ять порятунку Царської сім’ї при катастрофі імператорського потяга 17 жовтня 1888 року. Щорічно з цими іконами проходили хресні ходи, і Ладижин, як говорили городяни, мав велику Божу благодать.

В 2012 році архієпископ Тульчинський і Брацлавський Іонафан надав громаді парафії Казанської ікони Божої Матері на чолі з настоятелем протоієреєм Сергієм Малиновським благословення на відновлення Успенського храму.