Петро Войт 3 февраля 2017

Сила Антея

Прочитав онукам міф про Антея, про любов до соєї землі, як про це писали древні. Та через декілька днів ця тема знайшла продовження.
Зустрів я свою землячку, якій уже за 70 р. Вона давно виїхала із села та й не навідувалась туди бог-зна скільки,бо нікого з рідних там уже не залишилось.
Розпитувала про своїх бувших сусідів,подруг,а потімі каже:
- Так хочеться поїхати в село, походити по тих стежинах де бігала малою,піти на гірку де зимою "на рукаві куфайки" ковзалась по льодовій доріжці..
І таким смутком повіяло з її очей як у дитини в якої пропала мама.
Чомусь у міських жителів немає такої прив'язаності до місця, де народився, тому що-знесли старий будинок, перейменували вулицю -все батьківщини немає.
Кажуть:-де народився-там і пригодився. Це так, але не зовсім.
Народитись на Землі мало-треба там ще й коріння пустити.
Ось тоді вона навіки твоя, навіть якщо ти процене думаєш.
Мій батько працював агрономом і чомусь його переводили із села в село, так що я до 6-и років пожив у трьох селах, поки не осіли в с.Побірка,як виявляється,уже назавжди.
Так от проти місця, де я жив тимчасово, просто згадую як факт і все.А ось про останнє місце -розмова особлива.
Твоя земля-це те місце , де тобі довірили пасти гусей. І ця дика шумлива зграя підкоряється тоб,а страшний сірий гусак почав з повагою на тебе дивитись, хоча , мабудь не на тебе, а на довгу хворостину в твоїх руках.
Бігаючи по травичці босими ноженятами ти залишаєш свої слідочки, які потім проростають корінням. Де пас корову , де ходив по гриби , де вирізав на гладенькій корі осокори ім'я першої дівочої симпатії.
І не не знаєш ти ,що ло 18-и років, коли ти готовишся в "світи" навчатись чи працювати, що коріння твоє залишилось тут назавжди.
І де б тине був , де б тебе не носило-ти повернешся в ці місця, нехай не на завжди, а тільки пройтись стежками і доріжками , де проросло твоє коріння.
Ще до 40-а років ти отримуєш енергію від сім'ї і друзів, а після 50-ти тобі хочеться відвідати батьків уже не за обов'язком, а за покликом душі. Мабудь підкріпитись батьківським теплом . А коли не стало уже батьків, а енергії в тобі все менше -тебе мимоволі тягне в ті місця , де пройшлотвоє дитинство.
Щоб знайти хоч маленькі корінчики і поповнити свою енергію від далекого дитинства і юності, повних здоров'я і надій.
Ось і їдуть старенькі дідусіс й бабусі, незалежно від статків і статусу, попрацювати на батьківському городі чи в садку, не маючи від цього ніякої вигоди, не вдаючись доаналізу своїх дій. Просто там відпочиває душа і дихається легше.
А якщо людина до старості прожила в селі, то забраши її в інше місце, ви прирікаєте її на швидку смерть.
Без коріння дерево не росте! Антей мав силу від своєї землі .Греки були мудрі люди!!

Петро Войт.

>
>