Петро Войт 14 декабря 2016

Підсніжники війни

Зателефонувала мені сестра і в розмові передала привітання від свого сина, який зараз під Мар'їнкою на "передку" в АТО. Запитала й0го чи вже бачив сьогорічні підсніжники,чи не забув як вони пахнуть..

-В цьому році підсніжники дуже рано появились,я в садку назбирала і твою долю в стаканчик поставила.
-Пам'ятаю,мамо,як вони пахнуть.Пахнуть весною,дитинством і рідною домівкою.
-Пам'ятаю,матусю,як ми ще маленькими,затиснувши в кулачках по декілька ніжих стеблинок підсніжників,вітали тебе зі св'ятом 8-го березня.
-Ось і зараз,поки є зв'зок,наперед прийми моє вітання з цим весняним св'ятом.
-А чибачив я підсніжники ?

Коли зійшов сніг-це біло-чорне місиво,то замість підсніжників на землі проявились міни. Десятки й десятки мін,величезних снарядних осколків,а можна натрапити на дещо страшніше,що пролежало під снігом з осені..

Не дай бог ,матусю,комусь іше бачити такі підсніжники,як зараз у нас на Донбасі.
Ради цього ми тут і стоїмо,щоб по ввсій Україні,наші донечки,сестри і матусі могли милуватись настоящими підсніжниками і довго-довго топтати ряст.!!!
Слава -Україні!