Петро Войт 12 марта 2017

Kopilka

Захотілось мені подарувати своїм онукам копилки у вигляді рідних українських поросяток,але запит в інтернет мене ошелешив,-немає слова копилка в українській мові. Терміни і слова: копа, накопичення, накопичувальна система є, а слова копилка-немає. А в російські мові є. Я засумнівався, що це російське слово і зробив запит в інтернет: копилка в слов'янських мовах.
І ось чудо:kopilka в Польщі, Словенії, Словакії є, а в нас немає.
Скарбничка -це не копилка. І тоді я вирішив написати казочку для дітей про...

Kopilka.

На великому дворищі стояв лемент,шум і гам. Квоктали кури, гагакали, мекали кози , бекали вівці. Мабуть ділились між собою новинами після довгої ночі.
Вся ця живність проживала на даному дворищі.
Та самі поважні персони цього сімейства проживали в окремих хоромах. Самий поважний-це кінь Воронько, корівка Весна , а поруч двійко поросят: він-Свин, вона Свинюша.
Тут завжди було затишно й тепло.
Коник Воронько орав поле, корівка Весна ходила на пасовисько, щоб запастись молочком, а поросята теж дарма несиділи, допомагали господярям обкопувати дерева , старанно розпушуючи п'ятачками землю біля стовбурів.
Звичайно, підбирали груші, яблука та особливо любили сливи і вишні,- вони так приємно хрумтіли на зубах.
Так і проходив час, поки в свинської пари не народився маленький синочок.
Назвали його ніжно-Свинець.
До металу він ніякого відношення не мав-порсто маленька свиня чоловічого роду - Свинець.
І так він усім подобався: рожевий п'ятачок, хвіст гачечком, що кожному хотілось кабанцю почухати спинку, що вуло йому дуже подобалось.
Всі жителі двору старались зробити приємне поросяткові і чухали спинку поросяткові.
І так всі старались,поки на спинці не з'явилась продовгувата вузька щілинка.
Але так, як вона завдавала клопотів кабанцю, то про неї згодом забули.
Через деякий час татусь Свин, обкопуючи дерева, натрапив на скарб із золотих монет.
Він дуже зрадів нежданому багатству, потім переніс і заховав під парканом.
Та непосидючі кури швидко розпорпали цей сховок.
Свин переносив монети з місця на місце, таж поки не згадав про щілинку на спині кабанця.
Вони разом із Свинюшею умовили Свинця сумирно постояти поки не покидали в щілинку вісі монетки.
Всі були дуже задоволені: батьки тим, що скарб надійно захований, а кабанчик веселим дзвоном монет, коли він бігав по дворі.
Та одного разу Свинюша сильно поранила свого п'ятачка, коли копирсалась під парканом. Щоб піти до лікаря , потрібні гроші,-от вони й вирішили взяти монетку у Свинця.
Та скільки його не трусили й перевертали, а жодної монетки дістати не вдалось.
Прийшлось Свинюші звертатись до дворового лікаря пса Бровка, якй вилікував їй п'ятачка .Так вони й жили.
Чим закінчилась ця історія невідомо, але раптово появилась мода на копилки у вигляді поросяток.
Дуже зручно в них монетки зберігати.
Одна тільки біда: щоб дістати монетки з копилки,необхідно її розбити .
Шкода звичайно, та що поробиш, коли гроші потрібні.