Петро Войт 5 июля 2017

Конкуренти

Спе-е-е-ка. Неймовірна спека,-плюс 36 в глибокому затінку. Пливу у цьому мареві, ховаючись по-під дерева.
Повітря розплавленим воском стікає вниз, на квіти і трави, вбираючи іх запахи.
І цей запах полину, чебрецю і чорнобривців став настільки щільним , що здається треба руками прогортати в ньому дорогу. Від спеки і запахів аж голова іде кругом.
Все живе поховалось в тінь.
Ось чоловіки спасаються в пивній на винесених столиках під деревами, смакуючи хо-лодне пиво.
Неподалік в густому полині, на самій спекоті стоять мовчки два великих індики .
Ну стоять і стоять, дивина велика.. Але подивившись уважніше, я зупинився...
В одного індика гребінь і ніс яскраво- червоні, а в другого сизо-фіолетові
Щось мені це нагадало :глянувши на любителів пива аж присів зосміху, хлопнувши руками по стегнах..
За крайнім столиком сиділи два чоловіки:-в одного ице червоне як сто-сигнал,а в іншого специфічне фіолетового кольору.
Я звернувся до них: Хлопці, що ви з індиками зробили, вони в бойовому окрасі але мовчать?
Та , мабуть, похрипли уже.
Підійшли до нас, розпустили носи, і давай своє: голь- голь- голь..
Ми так і не зрозуміли , що їм не сподобалось..
Я, усміхаючись про себе, поплив дальше в цих спекотних хвилях повітря.
Хотів сказати хлопцям : А погляньте на себе з боку, може здогадаєтесь, чому збентежились індики, якірйняли колір ваших фізіономій ,як виклик до бою..
Та якби я це сказав, то почув-би від них не індиче голь-голь, а дещо більш колоритне , уже на людській мові.
Не люблять у нас конкурентів навіть індики. Зразу голь-голь., а то і в ніс дадуть.