Петро Войт 22 июля 2018

Геноцид ладижинців

50 -тирічною працею містяни вибудували Ладижин своїми руками. Тепер за наші гроші утриуємо армію чиновників.
І кожна тля, засівши в кабінеті, оголошує територію навколо себе своєю, - нам туди зась.
В любій конторі-стільці і крісла в кабінетах, а в коридорі, де людей катма, - немає.
Вбиральня, - для службового користування, а для відвідувачів заборонено. Треба бігти до громадського туалету ( слава Богу, зробили платний).. А для всіх клерків туалети безкоштовно ( за наш кошт ).
Дороги в базарні дні перекривають, щоб "хапати" наші гроші за паркування. А місцеві жителі також не можуть ні проїхати, ні зупинитись..
На автостанцію тепер не заїхати-- виставили знаки заборони.
Тепер , щоби зустріти чи провести когось на автобус, можна паркуватись лише аж на базарній площі. Важкі валізи прийдеться пхати на горбі до автобуса.
Зате десятки таксистів закривають дорогу навіть автобусам. Ім можна , бо вони платять гроші в мерію.
А чому ми повинні платити двічі чи тричі ?
Чому ми гнемо голову перед людьми , які щось значать, поки в кріслі сидять ?
Ми господарі в цьому місті і для самих себе потрібно робити зручності і комфорт.