Петро Войт 24 июня 2017

"Батіг" є, а де ж поле бою?!

Ще не встигла піднятись трава від копит козацьких коней на стадіоні с.Четверти-нівки, де вшановували історичну перемогу українських лицарів над поляками, коли я почув історію, яка вносить корективи про місце битви та ще й розкриває деякі моторошні тамниці на протязі століть...
Дослывно через 2-3 дні після вшанування героїв битви під Батогом, сидячи в компанії своїх друзів-я висловив сумнів у визначенні місця битви, бо за всю історію Четвертинівки ніяких згадок не залишилось, щоб хто-небудь, коли-небудь знайшов якісь речі чи зброю по всій окрузі села.
І тут мій товриш, який родом із с. Губник, що розташований навпроти Четвертинівки на лівому березі Бугу,мовив:
-І нічого не знайдуть із двох причин.:
а)-битва була на лівому березі Бугу, за с. Губник, де було велика захоронення загиблих в цій битві.
б)по друге-покійна мати говорил а, що в 1937-у році на кладовище привели цілий загін комсомольців, які перекопали всі могили, шукаючи цінності.
Зі слів матері:
-Дорогоцінності були тільки в похованнях поляків -золота мало, більше срібла, А в могилах татар і козаків знаходили хіба що дорогі зброю.
Потім люди знаходили різний дріб'язок, який не пригодився грабіжникам могил, але нічого на даний час на жаль не збереглося.
Ось такий такий акт мародерства влаштувала Радянська влада, попутньо знищивши історичні факти облесті українських лицарів. Та це іще не всі поневіряння пограбованого кладовища.
У 1955-му році запланували будівництво Глибочанської ГЕС-це нижче по течії кілометрів 10, і коли зарівнювали береги майбутнього водосховища то бульдозерами розрівняли місце поховання, а потім загатили греблю і затопили це місце водою.
Так що всі свої злочини радянська влада заховала під 3-х метровою товщею води.
Може тому про цю битву почали згадувати лише в 60-х роках?
Щоб перевірити нову версію битви під Батогом , група активістів м. Ладижин, приїхала а лівий берег Бугу за с.Губник.
Навпроти нас видно де р.Батіг впадає в р.Буг , обрамлений високим скелястим берегом, а за 500 м нижче розляглася широчезна долина, рівна з обох сторін.
На самому березі стоїть кам'яний постамент із козацьким хрестом , а поряд закопаний старезний 2-х метровий дубовий хрест.
На трьох сторонах постаменту пласкі камені у вигляді вказівної стріли, де викарбувано:
на південь-StambyL, північ Чигирин, захід-Warhawa.
Трішки тривожно і радісно на душі-невже знайшли?!
Але ніяких надписів кому ці пам'ятники установлені і з якої нагоди,- немає.
Місцеві люди кажуть, що колись тут був брід, де навіть возами переправлялись на правий берег Бугу.
Та щось я не пам'ятаю , щоб пам'ятники або хрести ставили для ознаки броду.
Та якщо цей хрест поставили в пам'ять полеглих на полі битви, то, мабуть, вона відбулась саме тут, а не в Четвертинівці, бо ніякого резону возити загиблих на лівий берег річки, щоб там їх захоронити.
В 300-х метрах вверх від пам'ятного знаку, посеред річки стоїть острівець, на якому козаки поставили церкву. А просто так церкву на ставлять.
Коли і хто ту церкву розібрав, чи де вона ділась, ніхто не знає.
Отож питань більше чим відповідей. А кого питати? Поки що не знаємо.
Хіба що можна доповнити цю розовідь страшною долею с. Губник, де ми зараз знаходимось.
У квітні 1654 року на християнську паску, поляки оточили село, а серед ночі вирізали всіх жителів села, крім десятка щасливців, яким вдалося врятуватись.
Цю різню поляки влаштували як розплату за Переяславську Раду, коли Україна пішла під протекторат Росії.(Хоча ніхто цього договору в очі не бачив до цього часу)
А може ще й поразку під Батогом згадали?
Після такої кровавої різні село стали називати Губник-загублені душі.
Ось скільки пролито української крові тільки в одному місці.
А скільки їх по всій Україні ?! За різних часів і різних воєн........
А всі вони є нашими дідами і прадідами, а наш св'ятий обов'язок віднайти їх місце в нашій історії та, схиливши голови, віддати їм останню шану.
Вічна пам'ять героям ,полеглим за свою Батьківщину..........