блоги Ладижина

Блоги Ладижина
Ладижинський міський суд 29 апреля 2018

Прозорість функціонування державних інститутів вважають одним з пріоритетних напрямків демократизації в сучасній Україні.

Громадяни мають знати, хто і як приймає суспільно важливі рішення, як їх виконують і якими наслідками це обертається для всього суспільства.
Особливості дії цього важливого принципу демократичного устрою в судовій системі полягають у тому, що в ній належить постійно підтримувати баланс інтересів суспільства загалом, окремих соціальних груп та учасників процесу, поширюючи інформацію про судове провадження. Інформація повинна поширюватися у спосіб, що передбачений законом та у відповідності до моральних засад демократичного суспільства.
Необхідно підкреслити, що за роки незалежності України в різних засобах масової інформації широкого розмаху набула практика повідомлень про вчинення злочинів, правопорушень, ще задовго до судового розгляду справ в судах. Розповсюджують цю інформацію не лише журналісти й політики, а й ті особи, яким закон та судова етика прямо забороняють це робити. При цьому, нехтуючи елементарними правилами судової етики, називаються конкретні прізвища осіб, висловлюється думка про ступінь їх вини, описуються фактичні обставини діяння, визначається кваліфікація їх дій і висловлюється думка не лише про міру покарання, а й про те, що потрібно робити суду і суддям.
А в разі, коли рішення суду не відповідає заздалегідь запрограмованому, то на суддю очікує не лише шалений шквал критики, публічних висловлювань про продажність судів і суддів, а й відверті погрози та цинічні заклики до розправи над суддями. Останнім часом подібні дії носять явно злочинний характер і знаходять своє підтвердження в конкретних злочинах проти суддів, їх родичів та близьких.
Чи можна розраховувати на об'єктивний і неупереджений розгляд справи, якщо суддя перебуває під тиском стороннього впливу, якщо ним володіє думка про можливі негативні наслідки, аж до позбавлення життя як його самого, так і членів його сім'ї ?
Так, безперечно судити на основі закону, прислухаючись до голосу своєї совісті, уміти в будь-якій, самій складній ситуації проявити самостійність, не піддатися тиску навколишнього середовища, уміти відрізняти справжню громадську думку від уявної - одна з найважливіших вимог судової етики і моральних вимог, що пред'являються до суддів .
У свою чергу моральним обов'язком усіх, без виключення громадян держави є формування правильної суспільної думки навколо організації роботи судів та розгляду справ.
Помиляються ті, хто думає, що судова етика це звід етичних норм, заповідей, установок закону, які підлягають виконанню тільки суддями та працівниками судів. Судова етика не може ототожнюватися тільки з професійною етикою юриста, вона і ширше і багатше . Вона охоплює діяльність, починаючи від вищих керівників держави і закінчуючи пересічним громадянином суспільства.
Реалії сучасного українського суспільства не сприяють повною мірою налагодженню співпраці між судами і мас-медіа, оскільки завдання журналістів полягає в отриманні і оприлюдненні інформації, а завдання судів – у захисті інтересів учасників процесу: унеможливити упереджене ставлення до обвинуваченого; запобігти спричиненню шкоди свідкам та учасникам процесу; запобігти витоку інформації, що стосується національної безпеки, тощо.
Кожний журналіст і політик бажають першими отримати і висвітлити інформацію, яка б «смакувала» особі, яка їх слухає, дивиться чи читає публікації. При цьому мало хто із них задумується про юридичні наслідки своєї публікації, про законність і моральність своїх дій.
Більше того, журналісти не завжди готові адекватно реагувати на обмеження своїх прав у висвітленні судових процесів. Такі обмеження вони розцінюють як порушення свободи вираження поглядів.
Безперечно в засобах масової інформації можна і потрібно критикувати недоліки в роботі судів, або окремих суддів, але при цьому необхідно знати межі між дозволеним і забороненим.
Тож давайте разом спробуємо розібратися в таких питаннях: чи передбачає міжнародне та українське законодавство межу між дозволеною і закритою інформацією, та на які закони варто звертати увагу, щоб не нашкодити інтересам фізичних і юридичних осіб, не порушити прав людини, гарантованих Конституцією України, та не вчинити злочину при оприлюдненні інформації.

Отож, відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) здійснення свободи вираження поглядів може підлягати обмеженням, що встановленні законом і є необхідними в демократичному суспільстві, у тому числі і для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Позиція ООН щодо взаємодії судів та ЗМІ узагальнена в Мадридських принципах. Цей документ поширено відповідно до Резолюції 1296 Економічної та соціальної Ради ООН(11 лютого 1994 року). Головним положенням документу є твердження про те, що «функцією та правом ЗМІ є збір та поширення серед громадськості інформації, висловлювань та критичних тверджень про судочинство, виключно з висвітленням судових справ до, після та під час судового розгляду, не порушуючи при цьому презумпцію невинуватості.»
Презумпція невинуватості закріплена ст..62 Конституції України, згідно з якою «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.»
Дана стаття Конституції закріплює одне з найважливіших положень демократичної, правової держави, що знайшло своє відображення в п.1ст.11 Загальної декларації прав людини, п.2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводів принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув’язненню в будь-якій формі,- презумпцію невинуватості.
Презумпція невинуватості – об’єктивне правове положення звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.
Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995р. по справі «А проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості обов’язкова не лише для кримінального суду, а й для всіх інших органів держави.
А в рішенні Європейського суду у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (1979) конкретизовано вимоги до належного висвітлення судових процесів: «Якщо інформація про судовий процес поширюється в такій формі, що веде до формування у громадськості власної думки про винуватість чи невинуватість ще перед оголошенням судового рішення, то це може спричинити неповагу до суду». Тому практику « квазісуду в засобах масової інформації, яка викликає сумнів щодо суду як належного місця та способу для розгляду спорів», визнано шкідливою.
Отже, виходячи з презумпції невинуватості, усі громадяни, посадові особи держави усіх рівнів, органи судової влади, посадові особи правоохоронних органів та журналісти мусять утримуватися від оприлюднення інформації, що може негативно позначитися на справедливості судового розгляду. А в разі розголошення інформації, що захищена законом, винні особи повинні нести як кримінальну так і цивільно-правову відповідальність.
Кримінальна відповідальність передбачена цілим рядом статей КК України. Так, ст. 182 КК України передбачає, що « незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації,- караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.»
Конфіденційна інформація про особу це інформація з обмеженим доступом. ЇЇ правові ознаки визначаються Конституцією України та ст. 30 Закону України « Про інформацію», а офіційне тлумачення викладене у рішенні Конституційного Суду України №5-зп від 30 жовтня 1997 року, в якому зазначається, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини.
До конфіденційної інформації про особу належать дані про: стан здоров я, майновий стан, релігійність, сімейний стан, освіту, дату і місце народження, інші персональні дані.
Окрім конфіденційної інформації законодавством України передбачена і таємна інформація. До неї належить інформація з відомостями, що становлять державну та іншу передбачену в законні таємницю, розкриття якої завдає шкоди особі, суспільству та державі. За розповсюдження таємної інформації наступає кримінальна відповідальність.
Стаття 376 КК України, передбачає кримінальну відповідальність за втручання в діяльність судових органів.
Відповідно до Конституції України ( статті 126 та 129) судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Тому вплив на них у будь-який спосіб тягне за собою кримінальну відповідальність. Для кваліфікації злочину немає значення в якій формі, яким способом і за допомогою яких засобів здійснюється такий вплив( прохання, рекомендація, вказівка, вимога, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи, обіцянка всіляких вигод, погрози щодо судді або його близьких, тощо).
Також кримінальна відповідальність наступає за розголошення даних досудового слідства(ст..387 КК). Предметом цього злочину є відомості, які стосуються обставин розслідуваного злочину, підозрюваних чи обвинувачених осіб, доказів у справі, та інших фактів. Кримінальна відповідальність наступає і тоді, коли розголошуються дані про особу, отримані в ході здійснення дізнання чи досудового слідства, які ганьблять людину, принижують її честь та гідність. До них належать відомості та факти, які особа бажає зберегти в таємниці і розголошення яких свідчить про непорядну поведінку, торкається почуття самоповаги, підриває її авторитет, репутацію, компрометує в очах оточуючих її осіб.
Необхідно знати, що надаючи інформацію про підозрюваних, обвинувачених чи засуджених, а також про інших учасників кримінального процесу, не можна порушувати їхнє право на захист недоторканості. Особливий захист має бути забезпечений неповнолітнім та особам, які взяті під захист. За будь-яких обставин особливу увагу належить звертати на ті негативні наслідки, якими може обернутися для цих осіб розкриття інформації, що дає змогу їх ідентифікувати( ст.8 Конвенції).

Резолюція №2 Четвертої Європейської конференції міністрів з питань політики в галузі ЗМІ, що відбулася у Празі 1994 року, одним із затверджених принципів окреслює особливості журналістської практики в демократичних країнах. Це такі пункти як: про збір інформації чесними способами, уникнення невиправданих зазіхань на недоторканість приватного життя, дифамації (написання пасквілів) ,і необґрунтованих обвинувачень.
Отже, недотримання вимог законів при висвітленні інформації, нехтування правами та інтересами юридичних і фізичних осіб, оприлюднення звинувачень, коли ще немає рішення суду, свідчить про недостатність професіоналізму, моральних якостей та правової культури. Поспішна жага прославлення може привести до суду не лише в якості відповідача по цивільній справі, а й на лаву підсудних.

Ладижинський міський суд Вінницької області
Коментарі:

29.04.2018 - 21:29 #1Иван
А почему Ладыженский суд не проводит линию разграничения между госчиновником и частного лица? Это заводит читателя таким образом в неправильное понимание закона. Государственный работник, чиновник должен быть под микроскопом общества. Вот например Петя который более 24 лет практически у власти как смог обогатится? Или наш мер больше чем за 17 лет у власти, и при такой скромной декларации о зарплате как смог так обогатится?
И об ужесточении закона за критику. Если дают тройку лет за то, что сказать что Петя с Валерой обокрали страну и хапуги, то какой смысл этой бесполезной критики если от нее себе только хуже? Лучше сразу, поесть с ними гранат. Мозгами так же правильнее?

    Додайте коментар:

 
Ім'я (обов'язково)
Email: (обов'язково)
captcha

Теги форматування

Смайли
 
 

Коментарі

Курс правового всеобучу від Ладижинського міського суду
02.05.2018 revus: Нехай наш всезнаючий суд дасть опреділення п...
Які головні проблеми міста Ладижин (рейтингове опитування)
30.04.2018 revus: Якщо можно; в мене питання:
"ДАМО ПЕВНУ ОЦ ...
Хто винен? Невістка. Про медичну реформу по-ладижинськи.
19.03.2018 nina: Вась, ти в відрізнянні від мене НЕ ДУРАК. Просто в...
Хто винен? Невістка. Про медичну реформу по-ладижинськи.
19.03.2018 revus: Дура ти, НінА!
Безмозгла і тупа, якщо н...
Хто винен? Невістка. Про медичну реформу по-ладижинськи.
18.03.2018 nina: ...., але чомусь ніхто не захотів на його місце......
Хто винен? Невістка. Про медичну реформу по-ладижинськи.
17.03.2018 revus: Не глупіть і не робіть пані...
Хто винен? Невістка. Про медичну реформу по-ладижинськи.
17.03.2018 nina: А при чому тут МЕР...... А при тому, що поганому ...
Хто винен? Невістка. Про медичну реформу по-ладижинськи.
17.03.2018 revus: Відповідь на всі негаразди да...
Вибрані поезії. Сезон - зима 2017-2018.
15.03.2018 WhiteBrother: Повністю згоден з попереднім коментарем. Андрію - ...

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:


Автори