Літературно-мистецьке об*єднання Стожари 23 сентября 2018

Презентація проекту "Історії міст і сіл України" в Побірці

Літературно- мистецький журнал " Вінницький Край " під егідою головного редактора Вітковського Вадима Миколайовича дають життя першому в Україні грандіозному проекту "Історіі міст і сіл України ".

Таких історій видано уже 28, вірніше 28-й відбувся 21 вересня в селі Побірка Теплицького р-ну книгою Петра Кондратюка "Моє кучеряве Поділля", уродженця цього села.

На презентацію книги приїхали поети й письменники з Вінниці, представники літературного об'єднання м. Теплик.
Привітали автора і журнал " Вінницький Край "з виходом чергової історіі нашого краю, представники Літературних об'єднань міст Ладижин, Тростянця , Тульчина.

Жителі села були основними слухачами і критиками історії свого села.

Ця ідея журналу, - презентувати книгу в місті народження письменника, успішно себе оправдала.
Слухали книгу люди , про яких вона написана і для кого написана, - жителі села.

Бажаємо колективу журналу успіху в їхній новаторській неоціненній творчій роботі.

Петро Войт, літературно-мистецьке об`єднання "Стожари".

Презентація книги Петра Кондратюка «Моє кучеряве Поділля» в селі Побірка

Пречиста друга на порозі
Збирає в кошики горіхи…
І Бог послав молоковоза,
Що на далекі села їхав
Селом, що крайнє у районі,
Далекі села – то чужі вже.
Ведем розмови монотонні:
Куди? Чому оце я їду?
Шофер дивується неначе,
Він молодий, робота скиглить.
Та їхати на презентацію?
Ні, ні, він, звісно, любить книги…
…Цю книгу про село колишнє
Писав письменник-краєзнавець,
Що із села оцього вийшов
У світ широкий і лукавий.
Що про сьогодні написати?
Хрести на цвинтарі і дати,
Хрести на вікнах у господах,
Де лиш сумирні тіні ходять…
А люд зійшовся – старожили,
Та трохи юні, що лишилась,
Адже в селі два класи є,
А в інші вже не дістає
Наповнення з дітей селянських
Людей по світу праця красить…
Напишем книги про ті села,
Які вже зовсім невеселі,
Яким до скону літ з десяток,
Але історію писати
Цікаво, як є в щастя дати,
Вони то, звісно, що тут є,
Кінця ж бо ще не дістає…
… Тут всі із добрими очима,
І люд з села вийшов значимий
На Україну, на весь світ:
Було в селі усе, як слід:
Знаннями дуже щедра школа
І вчителі, які ніколи
Дітей поганському не вчили.
Ще деякі і залишились
З тих вчителів – прийшли придиби,
Що наповняли душі хлібом
Одвічних знань, вагомих істин…
…Собачка крутиться, щоб влізти
Поміж людей, бо ж він із ними –
Сумними, добрими, старими…
У день Пречистої нам випала
Ця презентація на схлипах,
Хоча були пісні народні,
Бо ж як без них? Вони свободні.
Ну, що скажу вам, добрі люди?
Села не стане – книга буде
З його історією, знаєм,
Писати книги поспішаєм.
… Прийшло гостей отих, як маку,
Всі ж бо розумні. Не однаково.

22. 09. 2018 р. Тетяна Приймасюк