Літературно-мистецьке об*єднання Стожари 31 октября 2013

Молоді письменники Вінниччини та Києва: у поетичному турнірі перемогла дружба

Минулої п’ятниці, 20 вересня 2013 року, у конференц-залі Будинку письменників НСПУ, в циклі поетичних агонів (турнірів) літоб’єднань міст України, ініційованих минулої осені Сергієм Пантюком, відбулась чергова зустріч: в умовному «змаганні» зійшлися поети і барди з чотирьох літературно-мистецьких літоб’єднань Вінниччини («Стожари» з Ладижина, «Дивослово» з Теплика, «Джерело» з Тростянця, «Оберіг» із Тульчина) та двох літературних середовищ столиці (Київської літстудії «Перехрестя» та Гутірки «Севама»).

Зустріч тривала мало не три години поспіль. Насиченими, вкрай експресивними і динамічними виявилися ці три години! І майже весь цей час читалися поезії, лише зрідка перемінюючись коротенькими оповідями про літоб’єднання та їхніх учасників. А оскільки більшість літспільнот, представлених у залі, є не лише літературними, а й мистецькими, увазі друзів і гостей було представлено музичні номери, що виконувалися як у супроводі гітарної гри, так і «акапельно».

А розпочав зустріч ведучий вечора, письменник і видавець Сергій Пантюк, який підкреслив важливість подібних творчих зустрічей, оскільки великою проблемою для багатьох літературних спільнот є своєрідна замкненість, зацикленість на досить вузькому колі, і саме заради розширення горизонтів, власне, заради живого спілкування, він і започаткував цикл подібних турнірів.

І почалося!

Першими виступали поети з Тростянця під орудою Тетяни Ясенчук: Людмила Бурдейна, Святослав Шур, Наталя Гвозденко… А далі присутні познайомилися з представниками славного Тульчина, зокрема, продемонстрували свою творчість писанкарка Світлана Мала, поети Світлана Кринична (належить одразу до двох об’єднань – Тульчинського та Ладижинського), Сергій Чепернатий, Анна Гавришко і керівник місцевого об’єднання «Оберіг» Юрій Хмелевський.

Після двох «командних виступів» гостей ініціативу перехопили кияни, учасники літстудії «Перехрестя», представлені її керівником Вікторією Осташ: Леся Мручківська, Володимир Осипенко, Марина Єщенко, Олександр Козинець та Євгенка Чугуй.

Продовжили поетичний марафон гості з Теплика Олена Герасименко, мати і донька Леся та Світлана Акімови, Валентина Кравченко, Світлана Юлімбетова-Стадник, Олена Павленко, Валентина Тигіпко та Раїса Гарбуз.

Ладижинське об’єднання зазвучало іменами і поетичними образами Миколи Шерника, Галини Пахер (літературне псевдо – Поліна Груздєва), Світлани Баламут, Володимира Сидоренка і творчого керівника Андрія Скакодуба, що він, власне, і зібрав славне товариство вінничан у Києві.

На завершення смакували лаконічний виступ гутірки «Севама», на чолі з Оксаною Яблонською. Своєю творчістю поділилися поетка Наталка Клименко та поет і бард Юрій Рудницький.

Прозвучали також добрі слова і поезія письменниці і гумористки Валентини Козак, а також керівника студії «Восход», поета і перекладача Василя Дробота, а на завершення прочитав кілька емоційно наснажених творів Сергій Пантюк.

Такий довгий поетичний марафон не відбувся би без чудових музичних номерів – як від гостей (зокрема, Андрія Роситюка і Світлани Баламут з ладижинських «Стожарів», композитора Володимира Косенка і поетки Лариси Колесник з тростянецького «Джерела»), так і від «команди» киян, за яку на «музичному полі» виступив Юрій Рудницький.

Звісно, кожен з виступів (і поетичних, і прозово-привітальних, і музичних) виявився по-своєму цікавим, але авторові матеріалу особливо запам’яталися Святослав Шур (із варіаціями на тему «пори року» в різних літературних стилях – весна у постмодерному та зима у сюрреалістичному), Юрій Хмелевський (із поезією пам’яті Ірини Жиленко «Парк і люди»), Олена Павленко (із пронизливим романсом, виконаним без музичного супроводу – акапелла) і неперевершена авторка і виконавець гумористичних творів Раїса Гарбуз.

І цілком серйозно, і жартома, кожен із присутніх поділився своєю енергією, досвідом і думками, а відтак зустріч не минула даремно. Гості столиці роз’їдуться, а кияни розійдуться – кожен по своїх домівках, повернуться до звичного ритму життя, але, мабуть, ще довго пульсуватиме у думках приємний і надихаючий спогад про цей взаємообмін – однаково потрібним і першим, і другим.