Скакодуб Андрій 18 декабря 2014

Все буде добре

18/12/2014 року Я не можу зібрати
в свої долоні твої слова
«Все буде добре»,
що злетіли з твоїх вуст
ранку сьогоднішнього дня,
коли новини передали,
що гроші не мають ціни,
інфляція з’їсть нас швидше за СНІД,
діти підірвались на міні
і буде нова хвиля мобілізації.

Я дивився новини,
ти пекла млинці
і спиною відчула мене,
відчула сліпоглухоніме питання
без відповіді, що літало на кухні,
і спиною відповіла так просто,
наче твої слова – це пісня,
наче твої слова – це протяг,
наче твої слова – це надія.

«Все буде добре», -
казала ти,
вигрібаючи з дитячих скарбничок
зібраний дріб’язок,
щоб купити хліба, -
«Бо з нами Бог», -
шепотіла ти.
І все.
Дитячі скарбнички
Підуть на хліб.

Я мусив повірити,
мусив іти по хліб
з кілограмом заліза в кишені,
мусив повірити,
бо це сказала ти,
та що народила мені
четверо дітей,
та, що пішла зі мною по життю
моїм тернистим шляхом
на нарікаючи на те,
що могла і нікуди не іти
і бути десь у палаці
на березі моря.

…Все буде добре…
…Все буде добре…
…Все буде добре…
Наче мантру викарбовую
егрегор в ноосферу,
щоб врятувати душі сусідів,
знайомих та перехожих,
щоб ці слова потрапляли
на кухні домогосподарок,
щоб ці слова казали
перекупки на ринку,
щоб ці слова співали діти
в музичних школах.

Все буде добре!
Годі вже!

Годі закладати міни
в шкільні класи!
Бо все буде добре!

Годі листати в офшори гроші,
вкрадені в голодних сиріт.
Бо все буде добре!

Годі штампувати воронки
на шкільних подвір’ях.
Бо все буде добре!

Годі катувати та розстрілювати
патріотів.
Бо все буде добре!

Годі стріляти один в одного.
Бо все буде добре!

Годі воювати за хворі ідеї
кількох неповноцінних
сірих чоловічків.
Бо все буде добре!

Годі знімати краєвиди
з понівечених житлових будинків
з мертвими дітьми
та обідраними бабцями,
що виглядають з підвалів
у пошуках хліба.
Бо все буде добре!

«Все буде добре!» -
казала ти.
«Все буде добре?» -
питав тебе я
дивлячись новини.

«Все буде добре,
чуєш мене,
я тобі кажу,
вір мені», -
казала ти.

«Не віриш мені,
повір горобцям.
Вони кожного ранку
говорять про це
цвірінькаючи під вікном.
Не віриш мені,
повір священику,
що кожної неділі говорить,
«Христос воскрес із мертвих».
Не віриш мені,
повір сонцю,
що кожного дня
приходить на нас.
Не віриш мені,
повір своїм дітям,
повір їх дитинству,
повір заради їх майбутнього.
Не віриш мені,
покопирсайся в своєму серці,
залатай його
і відроди в собі віру».

Все буде добре», -
казала ти.
«Все буде добре, -
казав я, затискаючи
в своїх долонях
твої долоні,
в яких я зібрав те,
що мав зібрати,
щоб на весь світ кричати:
Все буде добре!!!