Скакодуб Андрій 20 апреля 2013

Про мазохізм по-київськи

Я оце дивлюсь на події в Києві з ящика та гинтернету. Акція за відстоювання парку, акція за Гостинний двір, за дитячий майданчик та сотні інших які були за останні роки. Результату – нуль. Перемагають завжди «мальчіші-плохіші», бо вони мають всі документи, дозволи, а тому діють відповідно до Закону. Натомість активісти-захисники намагаються іти проти Закону і зупинити забудовників з правової точки зору не правовими методами. Саме цікаве, що захисники одні і ті ж і завжди когось кудись забирають, натомість захисники отримують бали та роблять собі ім’я, при цьому наперед знають, що програють.
Кому потрібна така музика? А подати в суд позови і затягнути судові процеси на рік чи два? А оскаржувати всі ці дозволи, рішення та інші документи, що дають підстави для будівництва? А втрутитись в питання розподілу земель Київською міською радою? А взяти під тотальний контроль генплан міста Києві та зробити йому громадську експертизу?А організувати громадські слухання? А добитись виборів нарешті в Києві? І обрати своїх депутатів?...
Все це мені нагадує мазохізм. Ніхто ніколи не обирає мазохістів. Люди обирають переможців, які впевнені в собі, які перемагають, які впевнені в собі. Ніколи не обирають люди з комплексом жертви. Навіть, якщо ця людина високих моральних чеснот та має три вищих освіти.
Ще також мушу сказати, що кияни заслужили, щоб на них плювали та витирали ноги, бо це закон справедливості. За пасивність та пофигізм треба зажвди платити. Завжди. Кияни отримали свою кару – владу продажних ділків. І до речі, Янукович тут ні до чого, бо винна тут та влада, яку обрали кияни. То їжте собі на здоровля…