Скакодуб Андрій 8 июня 2013

Про ладижинську журналістику

Написав досить давно статтю, але ніяк не міг закінчити, вдалось лише вчора ввечері.

Я не є журналістом ні за освітою ні за тим совковим духом, яким вона приспана сьогодні, тому безперечно не є рівнею дипломованим журналістам, які багато років працюють в цій сфері.
Наше місто Ладижин на тлі провінційної Вінниччини, де засоби масової інформації представлені в основному маленькими жовтими газетками з вістями від районних державних адміністрацій та сводками про надої молока надто вирізняється з загального тла сірості та невиразності.
Сьогодні в місті дві телерадіокомпанії, два кабельних телебачення, до десятка інтернет-провайдерів, дві об’ємних газети по 20 сторінок кожна, кілька десятків інтернет-сайтів. Ладижинські журналісти працюють і на телебаченні і в багатьох виданнях по всій Україні. Василь Климчук є навіть директором телеканалу Рада Верховної Ради України.
Можливо саме тому міський голова Валерій Коломєйцев потрапляв двічі до Всеукраїнського рейтингу «Вороги преси».
Населення в місті проінформоване і можна сказати, що інформаційний простір в місті розвинений на досить високому рівні.
Коли була створена громадська організація «Ладижинська громадська рада», її засновники зіштовхнулись з тим, що висвітлювати свою роботу не було можливості практично ніде. Здавалось би, що зовсім аполітичні проекти на тему екології, громадянського суспільства не повинні були б викликати відчуття конкуренції зі сторони громадської організації, але як виявилось, що довести до жителів міста про багато проблем, які сьогодні існують в місті і про які ніхто не говорить, є практично неможливим.
У кожного засобу масової інформації в місті Ладижин є власник, який і диктує інформаційний контент і тим самим формує інформаційний простір в місті. Це рівень впливу на свідомість людей в місті. Останні вибори власне і довели, що місця в міській раді були розподілені між командами Головашич та Коломєйцева. Перший мав радіо «Лада» та газету «Нове місто» в своєму активі, а друга «Ладижинську газету». Крім 2-3 депутатів, які випадково потрапили в міський парламент, майже весь склад був сформований за рахунок агітаційно-пропагандистської роботи місцевих засобів масової інформації.
Саме тому мушу сказати, що той, хто тримає місцеві ЗМІ володіє містом. Якщо хтось думає, що є соціальний ліфт, тобто можливість простому з вулиці жителю міста потрапити в міську раду, він помиляється. Якщо ви не є членом команди власників ЗМІ в місті, то можете забути про будь-які перспективи на щось вплинути.
Саме тому був створений інтернет-ресурс «Новини Ладижина», як єдина можливість донести до жителів міста правдиву інформацію і власне надати кожному жителі можливість вільно висловлювати свої думки.
На сьогодні цей ресурс кожного місяці в геометричній прогресії збільшує свої оберти і з кожним днем все більше людей його читає, тому якщо зауважити, що ресурс існує виключно на ентузіазмі, результат досить непоганий.
Ми не можемо стверджувати, що ресурс реально може впливати на щось в місті, адже рівень впливу газет та радіо в місті зостається досить серйозним, ми навіть не намагаємось лізти в політику в місті. Ми просто даємо людям інформацію і все. Крім того, ми ресурс створювали, як аналог майбутніх громадських ЗМІ, про створення яких тільки іде мова.
До речі, саме в Ладижині була створена перша в Україні газета, де засновником не був райком партії, а лише Ладижинська міська рада, бо райкому партії, як такого не було в місті. Та і кабельне, якщо не помиляюсь в місто прийшло раніше за всіх в області. Новини Ладижина мають стати громадським майданчиком для всього третього сектору в місті. Проект не створювався під вибори чи під якусь конкретну ціль, тому гадаємо, що буде існувати і в подальшому.
Можливо нас можна звинуватити в упередженості, тенденційності та опозиційності, але це не зовсім так. Більшість активістів Ладижинської громадської ради вже себе повністю реалізували в житті і фактично прожили активну фазу свого життя, не є членами політичних партій, тому про яку владу може іти мова.
Ми отримали наїзди на свою адресу в принципі зі сторони всіх місцевих засобів масової інформації. Про нас писали, що ми келейні демократи, які і винні в тому, що Україна сьогодні в дупі та інші періодично називають нас провокаторами, і на сесії міської ради міський голова влаштовував нам «обструкцію», але незважаючи на це останнім часом стала помітна тенденція, що багато інформації з нашого ресурсу продукується в інформаційний простір міста та навіть в області в тому чи іншому форматі. Власне ми і самі на 90 % даємо інформаційний копірайт і всього відсотків 10% власної інформації, тому нічого поганого в цьому не вбачаємо. Це нормально, коли ЗМІ обмінюються інформацією. Власне це і є одним із форматів роботи четвертої влади.
Стовно особистого відношення, то я наприклад відношусь досить рівно до всіх журналістів в місті. Всі вони талановиті, креативні, є професіоналами своєї справи, можливо інколи проскакує джинса, але це досить класний продукт. Можливо деколи лунає критика на адресу тих чи інших в формі сатири з нашої сторони, але не слід звертати увагу на такі факти, адже це критика не особистих якостей, а радше інформаційного контенту, який сплавляється піплу нашими місцевими ЗМІ в їх в переважній більшості несвідомі голови.
Сьогодні місто Ладижин зазнає потужних трансформацій, як в соціально-економічному та культурному плані, так і в демографічному та навіть духовному. За два роки –це вже буде зовсім інше місто. Ладижина 2010 чи 2013 років вже ніколи не буде. Воно буде інше, можливо жорстоке і прагматичне, можливо зовсім нові обличчя будуть «робити погоду», але наша ладижинська журналістика і за два роки буде в місті формувати інформаційний простір та впливати на всі суспільно-політичні процеси, як сьогодні.

Як казав Володимир Черняк: «Журналістика - це остаточно усвідомлена відповідальність за кожне написане й сказане слово».

Хотілось би всі наші ладижинські журналісти усвідомлювали, що за 2-3 роки громада всіх запитає про кожне написане чи сказане слова, і це вже буде питати інша громада… але це вже зовсім інша історія…