Скакодуб Андрій 30 декабря 2016

Поезії. Осінь.

підбірка позій за останніх кілька місяців написані класичною строфою... почав писати нову збірку поезій...

***
24.09.16

Очі її у блакитному небі розлиті.
Мовчазна осінь проймає кохання розбите.
В незрячих днях минає життя без кохання.
Листя осіннє ховає моє зізнання.
Вересень. Осінь. В душі і на серці лиш тиша.
Минає життя. Рятує від смутку молитва.

***
24.09.16

Видряпуюсь на самий верх,
Де є життя, де моя ціль вирує,
Через прокльони, сльози і слова,
Через три тисячі: «Пішов ти на…»,
Через п’ять тисяч: «Ти-сміття».
Але іду, неначе по стерні,
Неначе тисячі ножів уп’ялись в душу.
Але іду, бо це моє життя.
Його я мушу, принести в вічність,
як горить свіча.

***
24.09.16

Уже сто років, як спливло у вічність,
Але її ніяк я не забув.
Стою в саду і доторкаюсь вишні.
Я пригадав. Впізнав. Відчув.

…Її вуста, як мед травневий,
І очі у яких тонув не раз…

Уже сто років, як спливло у вічність,
Але я згадую її, коли цвітуть сади…
***
19.09.16
Постели мені постіль травами, -
Я побачу тебе хоч на мить.
Обійми мене міцно, кохана,
Подивись, яка в небі блакить.

Напої мою спрагу росами,
Я вже вічність наче не пив.
Що робити? Життя праосінью
Стелить землю. А я не спинив.

Ти була? Кохання зурочене.
Лиш на згадку лишився шрам.
На серці. В душі. Заколочений
В полі десь наш кохання храм.
***
15.11.16 р.

Пошукай моє тихе «прощай».
Я лишив його десь у кімнаті,
Де тебе і мене так багато,
Де були і будні і свята,
У кімнаті, де сльози і сміх.

Пошукай моє тихе «прощай».
Воно десь у кутку у мовчанні,
У кутку, де солоні бажання
Потонули у сні і вині.

Пошукай моє тихе «прощай».
Хоча б раз у житті постарайся,
Пошукай і коханню віддайся…
Бо життя без кохання – це пустка,
Біла хустка і чорна хустка.

***
04.11.16

Затанцюй мене,
Як в спасіння,
Обійми мене,
По хутчіш.
Я втомився,
Так сильно
Втомився,
Від самотності
Білих афіш,
Ненаписаних рим,
І освідчень,
Про кохання,
Що я не сказав.
Я втомився
Блукати в мовчанні,
Я в житті десь
Давно заблукав.
Але ти наче світло,
Ти - ангел.
Обійми мене,
Зацілуй,
Щоб ця темрява
Ранком розквітла,
Щоб і я також
Ангелом став.

Молитва
12.12.16

Прощаю, відпускаю, як собі
Минулорічну від життя утому!
Нехай Господь їх всіх благословить,
Всіх ворогів, на добру, чисту сповідь!
Нехай в серцях їх запанує день,
І промінь світла потрапить в саме серце!
І їх благословляю і люблю!
Як Бог, до зла я буду милосердним!

***
12.12.16
Час без кохання,
Як чорне сукно,
У пам’яті не збережеться.
Він – не життя,
Він – пекло чорне і зло.
Час без кохання, -
Допоки образа не вмерла.

Час без кохання, -
Даремно прожиті дні,
Дні, що минули мовчанням,
У вічності стерті.
Та бережіть же кохання.
Кохання – святе,
Протиотрута супроти
Духовної смерті.

***
12.12.16 р.
Ти наснись мені, літо п’янке.
Поля безкраї. Ми босі.
Корови в долині. Ріка.
Віночки. Пісні стоголосі.

Хоч на мить мене, ніч, однеси
У поля, де лишилось дитинство,
Де у вічності щастя без зла,
Безтурботне божественне дійство.

***
12.12.16 р.
Крізь час
Римую дні,
Що тануть
Наче віск,
Всихаючи
В повітрі
Від утоми.
І невблаганно
Білий сніг
В душі,
Не за вікном,
Карбує моє Я
В життя,
В існуючі
Кордони.
____
Я мовлю вічності:
- Стиши свій крок,
Даруй життя,
В майбутнє, - до зірок.