Скакодуб Андрій 19 сентября 2017

Поезії. Літо.2017.

***
29.06.17

Пречиста ніч спадає мні на очі.
Бліді зірки між хмарами. Громи.
Ідуть дощі. Змивають в землю порчі,
Що з осені кипіли у душі.

Ідуть дощі, і б’ються в вікна краплі,
І хрестяться в повітрі, мов персти.
Пречиста ніч. І блискавки пророчі
Ховають в землю прожиті роки.
***
Серпень 17-го

Вже п’ять хвилин самотність б’ється в вікна,
Я сточую криваві ікла, і йду з відкритим серцем у життя.
І вороги у пошуках добра долають своє «Я» в пустелі,
А я шукаю поглядом на стелі своє тернисте радісне життя.

***
Серпень 17-го

Сумно
Сурми
Судоми
З плачами
Ховали
Кричали
Співали
Клечальні
-------
Ховали поета
Без піє-т-ет-ета…

***
Серпень 17-го

Я без рими тобі все скажу.
Я без рими тебе обійму.
І заглиблюсь в твої вуста
Саме та. Саме та. Саме та.

Я в солодкому присмаку літа,
Наче в небі літаю. Я птах.
Це кохання медом налите.
Тільки так. Тільки так. Тільки так.

О, червоне потомлене зілля.
Ти мене в диво-сон занеси.
Я кохаю цю сонячну жінку.
Саме ту. Саме ту. Саме ту.

***
23.08.2017

Я плач.
Я журба.
Я сльози прибою.
Я Крим.
Я Донбас.
Готуюсь до бою.

Я ніч.
Я війна.
Вантаж два по двісті.
Я був.
І я жив
У сонячнім місті.

Я серце
Пробите,
Поховане тіло.
В землі,
Яка плаче
Під небом
Зчорнілим.

Я є побиванням
За втраченим
Сином.
Я матері
В горі;
Героїв, -
Могили.
________

Я світло.
Я сонце.
Я є перемога.
І слава,
Любов,
Із вірою в Бога.

***
23.08.17
Я рифмы не видывал той,
Какой ты,
Привиделась мне
В лунной ночи;
На кончике света,
Остатков от дня,
Тобою я бредил всю ночь,
До утра.
Тобою дышал,
Тобою горел,
Пока мой огонь любви
Не истлел.
Была ты лишь звуком,
И светом,
Вином.
Была ли? Не знаю.
Была ты лишь сном.