Скакодуб Андрій
1 февраля 2017
Нотатки на полях про медичну реформу. Ладижинський сценарій. Частина 1.
На сьогодні в Україні основою охорони здоров’я є система Семашко, яка була сформована на досягненнях медичної галузі початку 20-го сторіччя, тобто ми маємо лікарню, яка сформована згідно з запитами суспільства більше, як 100-річної давнини. До певного часу ця система була досить ефективною та виправданою. Але не є секретом, що ця система призвела до надмірного та вкрай неефективного витрачання бюджетних коштів (економічна неефективність), роздутих штатів медичних закладів та кількості койко-місць, неможливості забезпечити всі медичні заклади необхідним обладнанням та кадрами, чіткої прив’язки до територіальності медичного обслуговування, тотальної корупції в медицині. Для прикладу, Україна сред лідерів країн світу, де найбільша кількість медичних працівників в суспільстві.
Ладижинська лікарня - це власне наслідок цієї системи, але з врахуванням 25-річного існування в умовах ринкової економіки. Медична реформа в Україні сьогодні – це бажання взяти західну модель охорони здоров’я та відтворити її в Україні, але зламавши при цьому стару пострадянську систему.
Чи задовольняє на сьогодні наша медицина суспільство? Чи задовольняє ладижинців ріень медичних послуг в нашій лікарні? Гадаю, що на це питання буде однозначна відповідь : НІ!
Тому медична реформа в Україні вкрай потрібна і цього ми не уникнемо, позаяк стара система з кожним роком деградує та скочується на саме дно. Але чи варто ламати ту систему, яка хоча й не ідеальна, але хоч якось виконує своє завдання? Гадаю, що ні, тим більше ламати цю систему зверху адміністративними методами не враховуючи думки власне самих людей, які є замовниками медичних послуг і праця яких фінансує цю систему є злочинним кроком, який може призвести до більш серйозних негативних наслідків, аніж існування цієї системи охорони здоров’я.
Проаналізувавши перші рішення обласних профільних чиновників з медицини зі створенням госпітальних округів приходиш до висновку, що навіть вони не розуміють суті медичної реформи, яку будуть реалізовувати, не мають уявлення та елементарних понять, як буде реалізовуватись ця реформа, які буде мати наслідки для суспільства, не говорячи про реальні прогнозні показники на 5 чи 10 років, які ми будемо мати після реалізації медичної реформи.
Чому саме на Вінниччині почались протести проти медичної реформи? Бо саме в Вінницькій області 4 роки тому відбулась спроба створення госпітальних округів та розподілу медичної галузі на первинну та вторинну медичну допомогу і люди вже відчули ці наслідки та не надто довіряють популістичним заявам про те, що рівень медичних послуг покращиться.
В цій ситуації дивує позиція міського голови міста Ладижин та його оточення, які обрали свою позицію в питанні медичної реформи. Ладижин просить лише зберегти субвенцію в наступному році на ладижинську лікарню, при цьому не говорячи ні «так ні «ні» медичній реформі. Гадаю, що таку позицію було обрано для того, щоб і в Києві зберегти політичне обличчя, можливість знаходитись в провладній системі, але при цьому було потрібно дати якусь кістку громаді, електорату, щоб створювати видимість боротьби за лікарню і не більше того. Ладижин не претендує на центр госпітального округу, на створення лікарні вторинної допомоги 1-го або 2-го ступеня, ніяких подібних амбіцій у нас виявляється немає.
Крім того, мер Ладижина високо оцінює нашу лікарню, якість медичних послуг, які вона надає на тій підставі, що 16- років на лікарню виділялись величезні кошти. Критикувати роботу лікарню для мера – це все одно, що плювати в криницю, адже це означає визнати, що в своїй роботі по лікарні були прорахунки і не все так гарно виглядає, як в агітаційних виступах та проспектах. Така позиція має право на існування, напевно цьому є політична доцільність, яка вкладається в політичне майбутнє нашого мера, але чи є це стратегічно правильним та виваженим кроком? Ні, це хибний та помилковий шлях, і скажу чому саме.
Медичної реформи не уникнути. Вона закладена в Основах законодавства України про охорону здоров’я, де є розподіл медичної допомоги на: на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію. Це зміни ще від 2012 року, які були прийняті ще за Януковича. Сьогоднішня влада реально зобов’язана виконати ці норми законодавства та привести медичну галузь у відповідності до вимог законодавства. В цій ситуації Ладижин аж ніяк не буде якоюсь резервацією в центрі України, де законодавство України не буде діяти, а місцева лікарня буде існувати по своїй правилам.
Що ми маємо на сьогодні? В Вінницькій області буде не три, а можливо більше госпітальних округів, як це було за першої реформи 2012 року за якою Ладижин намагались приєднати або до Бершаді або до Гайсина. В любому випадку, як би не виглядали карти за сьогоднішніх реалій з врахуванням реальних показників роботи та якості надання медичних послуг Ладижин може сподіватись тільки на центр первинної допомоги.
Хворого на любу залежність можна вилікувати тільки, якщо хворий визнає, що він є залежним і бажає вилікуватись. Так само і в цьому питанні. Доки мер та його оточення не визнають, що їх дітище, - місцева лікарня, яку плекали багато років роблячи там євроремонти, не відповідає тому передвиборчому образу і реально знаходиться далеко позаду інших медичних закладів в т.ч. сусідніх районів та того факту, що лікарню треба реально реформувати та наводити там порядок, ми нічого не доб’ємось в питанні реформування та відстоювання своїх амбіцій по збереженні лікарні в сьогоднішньому статусу. Для прикладу можна навести те, як вирішуються проблеми в Ладижині. Якщо попит перевищує пропозицію, тоді з’являються проблеми. Якщо кількість місць в садочках обмежена, то варто створювати нові місця для дітей, а не створювати електронну чергу. Якщо один окуліст чи невропатолог не може обслужити все місто, то варто взяти на роботу другого окуліста та невропатолога, а не вводити талони.
Ладижин є другим промисловим центром області після Вінниці маючи 13, 5 мільярдів гривень виробленої продукції за минулий рік, має найгіршу екологію в області, по суті є реальним географічним центром госпітального округу, а тому нічого немає в тому, щоб мати свої власні амбіції на цей рахунок. Чому ми не говоримо про те, що: «ТАК, Ладижин має бути центром госпітального округу! В Ладижині має бути лікарня -2-го ступеня вторинної допомоги, а не в Тульчині? Чому ми взагалі не намагаємось навіть спробувати лобіювати власні інтереси свого міста, своєї громади?
І головне. Принцип медичної реформи, - це: «гроші ходять за пацієнтом», тобто пацієнт буде обирати медичний заклад, лікаря у якого буде лікуватись, тобто адміністративна територіальність буде мати місце тільки в межах госпітального округу в межах якого пацієнт має можливість отримати медичні послуги. Це створить реальну конкуренцію між медичними закладами і виграє той медичний заклад, який зможе акумулювати найбільшу кількість пацієнтів. Крім того, з часом медицина має фінансуватись за рахунок інших джерел і не буде утримуватись на 100% державою. Це і страхування і участь держави в замовленні обов’язкового переліку медичних послуг, і кошти юридичних та фізичних осіб і платні послуги і т.д. Чому ніхто в місті не говорить про те, що працівники найбільшого підприємства в місті, - Ладижинської ТЕС проходять медичні огляди в Тростянці, вкладаючи кошти в сусідню лікарню. Можливо кампанію ДТЕК не задовольняє якість надання медичних послуг ладижинською лікарнею?
Ладижин має по суті два роки на те, щоб підтягнути ладижинську лікарню по всім показникам в рейтингу медичних закладів області, щоб у випадку вирішення питання про центр госпітального округу, центр первинної чи вторинної допомоги, укладення угод з пацієнтами ні у кого не виникало питань, на влади, на у самих пацієнтів, де вони будуть отримувати медичні послуги, - в Гайсині чи в Ладижині, чи в Тульчині. А це системна робота до якої наша влада не тільки не готова, але в більшості навіть не вважає за потрібне цим займатись.
Враховуючите, що питання медичної реформи дуже об’ємне, продовження цього матеріалу про медичну реформу чекайте в наступних частинахю де буде аналіз власне того, що ми повинні робити вже сьогодні.
- Додав: skakodub
- 1 февраля 2017
- Обновлено: 1.02.2017 - 19:55
- Переглядів: 805
- Коментарі: 1
Коментарі:
Автори
***************
Але те, що у нас паршиве обслуговування в лікарні, то це - точно!
Мені якось довелось лічити зуб,то ж, для того, щоб попасти на прийом до лікаря,
треба з СЕМИ ГОДИН РАНКУ занімати чергу за талончиком.
І ЛИШЕ ЗРАНКУ! Після девяти годин - ауфвідерзеен!
А чому хворий не може заказати цю паскудну бумажку по телефону в любий час?
Чому, скажімо, я можу подзвонити до часного лікаря навіть вночі і він запише на прийом?
Чому пломби поставленні в лікарні, через декілька днів випадають?
І багато інших питань, які також стосуються других лікарів.
Може лікарі погано відносяться до пацієнтів,бо їм мало платять? Але ж вони знали,
на яку йдуть зарплату!
**************************
Але є і хороша новина; ось уже посланці від лікарні уже другий раз прибігали до мене,
щоб я СРОЧНО прийшов в лікарню і одержав уколи від ДИФТИРІЇ і ПРАВЦЯ!
Я не кажу, що це не потрібна справа, але чому лише "сьогодні" забігали?
Та я запитав: "А ЧИЇ ЦЕ ЛІКИ? ХТО ЇХ ВИГОТОВИВ?" А пані, що принесла мені бумажку,-
НЕ ЗНАЄ!
А звідки тоді я буду впевненний, що там замість ліків - отрава! Якщо медичний працівник
НЕ ЗНАЄ!
Скажу більше; сиворотку вивели в 1923 році і почали заражати нею людей.
А до цього ДЕВЯТЬ СТОЛІТЬ від Різдва Христового, що? люди поголовно гинули???
У нас виходить так; спочатку інфікують, а потім - лічать.
Фармацевтика гребе на ліках мільярди доларів. Ось така система.
І буде лікарня в Ладижині, чи в Тульчині, нас завжди будуть хреново там лічити.
Мені колись давно в нашій хірургії також робили операцію; по сьогодні я відчуваю той "геніальний
скальпель", що мене пошматував , тому що операцію зробили коновали а не лікарі!
ТО Ж, КРАЩЕ, ЛІЧІТЬСЯ ДОМА, АБО ЩЕ КРАЩЕ, НЕ ХВОРІЙТЕ!