Скакодуб Андрій 20 марта 2013

Наступні 15 років не планую бути депутатом

Наступні 10-15 років не планую бути ні депутатом ні чиновником ні бізнесменом. Далі не буду загадувати. Сьогодні третій сектор як ніколи потребує нових кадрів і постійно стикається з проблемами кадрового голоду. Одні громадські діячі роблять собі кар’єру з метою потрапляння до влади. Інші стають найомниками політичних сил. Цьому є пояснення. Сьогодні громадський діяч, як поет, постійно голодний, тому коли спокуси трапляються на шляху, дуже мало людей може встояти.
В Україні третій сектор тільки зароджується, дуже важливим є зостатися тут, разом з людьми, разом з народом, зостатися на вулиці, зостатися голодним, а не прислуговувати брудній політиці або лихварям від олігархату. Для того, щоб збалансувати наше постсовкове суспільство потрібно виховувати кадри і будувати власне громадянське суспільство.
Парламентські політичні сили як владні так і опозиційні, не зацікавлені , щоб в Україні були сильні та незалежні громадські інституції, бо вони розуміють, що не заслуговують бути елітою, що через 5-10 років за умови розвитку громадянського суспільства їх викинуть на звалище політичних відходів. Принаймні я не бачив жодних рухів в напрямку надання суспільству можливості полегшити життя третього сектору окрім створення провладних сателітів на зразок всіляких там спілок ветеранів, інвалідів та інших обділених верств населення, які годуються з бюджету і за це беркуть участь у всіляких форумах національної єдності.
Гроші. В цьому і складність сьогодні для громадських інституцій. Трішки продатись не можна, так само не можна бути трішки вагітною. Якщо ви один раз вже продались, то завтра ви будете продаватись ще в більших розмірах. Це ж так легко. Суспільство поки що не здатне самофінансувати свої громадські інституції, тому власне і перебуває в тому місці, де закінчується Європа. Не здатне головним чином завдяки своїй радянській свідомості та низькій правовій культурі. Саме тому владний кандидат може пройти по мажоритарці навіть за практично нульового рейтингу провладної партії, в під’їздах лайно, а профспілки є правою рукою адміністрації підприємства.
Профспілки. Вони тільки народжуються. Профспілковий рух тільки набирає обертів і йому потрібно тільки одне –віра людей в можливість відстоювати свої права. Потрібно позбавитись страху і послали на три літери політиків. Ваш слюсар Микола, який має 8 класів за плечима може вас краще захистити аніж нардеп. Сьогодні в цій сфері є лідери та кадри, їх дуже мало, я таких знаю до десятка на всю Україну, а повинно, щоб їх було сотні, тому задача не тільки в тому, щоб створити профспілки, а і виховати достойну молодь.
Взагалі темною плямою є органи самоорганізації населення та роль місцевого самоврядування в розвиткові Україні. На сьогодні крім Вільного простору ніхто не займається серйозно цим, а роль територіальних громад є надто серйозною в Україні.
У мене та багатьох інших Дон-Кіхотів є десятки проектів розвитку саме цього сектору нашого суспільства і тут потрібно 10-15 років серйозної кропіткої роботи. Сама по собі зміна еліт нічого не дасть для розвитку України. Цю систему потрібно ламати і саме цим я планую займатись наступних 10-15 років свого життя!