Скакодуб Андрій 15 октября 2013

День сьогоднішній

Стаття майже 4-тирічної давнини. Вирішив згадати. Деякі речі вже застарі, але гадаю, що стаття не втратила своєї актуальності.

День сьогоднішній. Україна в зашморгу. Проти всіх – це вибір чи втеча від реальності?
28 січня 2009 року 22:15 на Україні, як завше сіло сонце за обрій, пішло на Захід на багаті села. У моїй країні темрява. У душах. На вулицях. В головах. В селах. В серцях. В будинках. В очах українців відчай, смуток, страх, печаль. Питання. Що буде далі? Чого чекати від неї? Як поведе себе Він? Невже немає вибору? Чи не було б гірше, ніж зараз? Гірше, ніж зараз... Гірше ніж зараз... немає вибору... гірше ніж зараз... немає вибору... немає вибору... немає...
Питання про день прийдешній, – то не проблема справжнього християнина. Нас повинен цікавити день сьогоднішній. А що сьогодні? У повітрі пахне трояндами, новини, мов перцева м'ята, а влітку, ми українці, відпочиваємо на островах?
Більшу частину доби, ми українці, боїмось. Боїмось бандитів, начальника, прокуратури, податкової, судів, чиновників, лікарів, нових українців. Боїмось вийти з дому, захворіти, отримати ляпаса, проявити ініціативу, стати на захист, проголосувати.
Євроновини розповідають, що в цій країні з 1995 року епідемію туберкульозу, майже почалась епідемія СНІДу, наркоманія, дитячий алкоголізм та дорослий, лідируюче місце по куриву, проституції, безпритульності, корупції та кількості дорогих авто в Європі. Невже це про нас? Ах вони кляті. Вони бажають відняти у нас нашу землю. Наші чорноземи. Немає їм віри. У нас тільки один вибір – зробити правильний вибір. Просто поставити хрестика. Просто кинути бюлетеня і все. Він про нас подбає. Він все зробить. Він чи Вона нас захистять. Бо Він свій пацан. Бо Вона вміє гарно говорити. Проголосуй серцем. Їм потрібне моє серце. Для чого їм моє серце? Може потім прийдеться віддати і душу. Це буде потім. А поки що вони з'їдять наші серця за обідом. Поки що...
А зараз? Суди створені для багатих. Якщо ти хочеш виграти, то потрібно платити згідно калькуляції. Або бути при посаді. Прокуратура. Краще обійти цю установу. Медицина. Там знають як вкоротити тобі статки та віку. Профспілок не існує. 6.50 до пенсії – то свято. Цукор – найкраще капіталовкладення. До весни отримаєш вдвічі більше прибутків.
Але є і гарні новини. Ані Лорак вийшла заміж і у неї гарний секс. Янукович сказав щось не те. У Тимошенко впав ВВП. Третє пришестя Черновецького не за горами.
Що робити? Невже може бути гірше, ніж зараз? Нас годують ГМО та всілякими забороненими домішками, воду ми п'ємо по нормах 50х років та радіємо з цього приводу, діти високоповажних панів п'яними їздять на дорогих авто та гвалтують наших дівчат, весь державний сектор живе за чужий рахунок, і непогано так живе, відкати – це норма. А ми переймаємось за них. Переживаємо, щоб Юля або Вітя стали Президентами країни. Одна половина держави чекає свого месію, інша половину свою. І на цей раз Україна тріснула не по Дніпрі. Одні бажають вайлуватого олігофрена з кримінальним минулим. Інші своє майбутнє пов'язали з конторою "Рога та копита", де керує Остап Бендер, але в спідниці.
Як так могло статися, що українці отримали такий вибір? А може у самих себе і запитати. Я можливо, це ми українці всі ці роки сиділи на печі, і чекали, поки більш спритніші перетворять себе на панів, а нас на кріпаків? Все почалося набагато раніше. Тоді, коли ти продав акції директору, бо не міг відказати. Допоміг обрати головою профспілки протеже директора, щоб втриматись на роботі. Проголосував і не один раз за потрібного кандидата. Не пішов на збори жителів будинку, коли на дитячому майданчику почали будівництво розважального закладу. Не вимагав звіту свого обранця. Продав свій голос за сто гривень. Можливо, що розпочати потрібно з себе? Чи це темні сили перетворили нашу країну на відстійник?
День сьогоднішній. Україна в зашморгу. Проти всіх – це вибір чи втеча від реальності? Де мої габлі? Де моя сокира, жінко? Та не кричи ти так, дітей розбудиш...

Адреса статті: http://narodna.pravda.com.ua/nation/4b6201136e33d/