Скакодуб Андрій 13 мая 2013

Чому я став кісткою в горлі у міського голови.

Не знаю чи комусь буде цікаво, але хотів би особисто для себе дати відлік своєї критичної позиції по відношенню до міського голови Валерія Коломєйцева та його команди. Особисто для себе хотів зрозуміти, коли це сталось. Коли звільнявся в липні 2005 року. Або коли представляв інтереси Скіфу в суді за «стєкляшку» в Києві в липні 2006 року, коли зрозумів, що допоміг відсудити кінотеатр не для культурно-мистецького центру або школи естетичного виховання, а для продажу під бізнес ( хоча до цього захищав міську раду та судився з Тростянецькою владою). Або коли очолив Батьківщину та тим самим БЮТ в місті. Або коли працював на Петра Юрченка на місцевих виборах. Можливо для Валерія Коломєйцева відправною точкою стала моя участь в судовому процесі за кінотеатр(він тоді кричав на суді, що я продав його), для мене ні, бо тоді я реально рахував, що намагаюсь відстояти культурно-мистецький центр яким жив в думках в період судових процесів за кінотеатр.

Аналізуючи ті події починаю розуміти, коли це сталось. В серпні місяці літературно-мистецьке об’єднання «Стожари» розробило програму розвитку культури та духовного відродження міста Ладижин з якою звернулось до міського голови міста Ладижин і реально сподівалось, що ідеї творчих людей міста будуть підтримані.

Якщо в той момент наші ініціативи були б підтримані, то гадаю, що в місті був би реалізований культурно-мистецький фестиваль всеукраїнського масштабу, кожного року видавались би книжки пачками, був би краєзнавчий музей та виставковий зал і т.д. Програма була досить прогресивна.

Якщо Валерій Коломєйцев тоді б підтримав наші пропозиції, то я би працював з того моменту на міського голову. Не знаю, яким чином було б оформлено це все, але гадаю, що поряд з «Спорт для всіх», радіо та іншими проектами був би інший, тільки культурно-мистецький. До речі, цю сферу суспільних відносин команді міського голови так і не вдалось належним чином освоїти до цього часу, бо творчість не терпить насилля.

Але сталось так, що міський голова в особі заступниці міського голови пані Копйової відмовив, причому в доволі грубій формі. Лист готувала пані Бокій, яка сама ж є дуже талановитим актором та поетесою, але це їй не завадило стати виконавцем цього ганебного, як на мене, листа.

Коли я прочитав цей лист, то зрозумів, що не можу вплинути ні на що в цьому місті, що ці школи естетичного виховання, виставкові зали, краєзнавчі музеї, книжки та всілякі творчі заходи на зразок фестивалів, які повинні пропагувати духовність в суспільстві, хоч ти здохни, ти не можеш реалізувати, якщо ти ніхто, просто ніхто… Я задався ціллю та метою…

За неповних три місяці я очолив партію Батьківщина в місті і з цього моменту вона не належала владі ніколи. Якщо б цього не сталось, то гадаю, що наступники «хрен би» змогли вирвати цю партію в місті з лабет влади, так само, як не можуть це зробити сьогодні з нещасними осередками опозиційних партій, тому у міського голови не було б проблем з опозицією після цього. Після я зробив дуже багато. Багато сказав. Багато написав. Багато залив жиру за шкіру нашої влади. Але це я робив саме завдяки цьому клятому листу пані Копйової. На той момент я вагався, міг реально «лягти під рижого» і влаштовувати класні акції на всю Україну, япона мать( як говорить мій товариш). Хто знає, можливо і Кучер сьогодні був би в іншому кабінеті та власне багато речей в місті було б інакше ( можливо і перебільшую свою роль, можете сказати, що у мене комплекс Наполеона). Можливо б в моєму житті все було складно і у моєї родини не було б проблем з любим вирішенням будь-яких питань в мерії (бо реально за мою позицію платять всі мої родичі…). Сьогодні я та моя родина зазнає не скажу переслідувань, але реально оформити землю та нерухоме майно –це є проблемою. Це все через мене. Ви гадаєте, що мої родичі цим задоволені і не кажуть мені, що я повинен бути кращим сином…

Сьогодні я дякую пані Копйовій, що вона створила з мене ту людину, якою я є сьогодні. Нехай міський голова подякує саме Копйовій за цю фатальну помилку, бо сьогодні я не зверну. Час зволікань, вагань та страхів пройшов. Сьогодні ми повинні рятувати державу, бо в такому стані держава може реально стати територією…

Я щира людина, завжди намагаюсь говорити правду, тому моя правда сьогодні має такий вигляд…