Микола Шерник 21 марта 2013

ЩОБ НЕ БУЛО ПЕЧЕЛІ І БОЛІ.

Хочеться зауважити, що тема пам’ятних знаків на
узбіччях автодоріг України, чомусь ігнорується Департаментом ДАЇ УМВС
та Автодором! На мою думку - це не правильно. В більшій
мірі переконаний, що птання потребує негайного вирішення,
доки самотужки вони не самоузаконились.

Впевнений, що така глибока за змістом і небайдужа
до соціального життя проблема, зараз може викликати
емоційні дебати серед людей. Але, рано чи пізно, вона перетворить шляхові
території на не впорядковані кладовища!
Це неабияке питання - воно покрите болючістю, бо пов’язане з втратою
близької, рідної людини. Але "Memento vivere!" Пам’ятаймо про життя: -
коли людина сидить у автомобілі за рулем, і бачить зліва та з права хрести,
меморіальні плити, (навіть вже і скорботні пам'ятники) - хіба подумає вона
про життя, коли її супроводжують скорботні знаки? Враження, наче
не по автодорозі їдеш, а через кладовище! Хіба ні? Це, повірте,
досить негативно діє і на водія, і на тих хто їде з ним автошляхом,
бо з двох боків дороги від хрестів моторошно давить одна енергетика:
"Memento more!" А кому хочеться думати про смерть? Я більше
ніж впевнений - ті хто понаставляв (звичайно, без всякого на те цивілізованого
погодження) скорботні знаки на узбіччі автодоріг, не бажав би, щоб через
цвинтар, де поховані (насправді) їх родичі, була прокладена автотраса!
Щоб було гарним і безпечним людське життя - суспільство, в якому живуть
люди, має розвиватись за єдиними встановленими Законами, яких порушувати
(незалежно від соціального стану, посади, титулів) - права немає ніхто.
Неможна змішувати світло з темрявою, живих із мертвими! Коли на таке і
подалі не звертати уваги - ми зведемо нанівець різницю поняття: де місце
для живих, а де - для мертвих, яким потрібен спокій і тиша, а не суєта?
Все має бути у відповідності, тоді і безладу в суспільному житті не буде!
Хочеться, щоб правильно зрозуміли ці слова. Адже сьогоднішній час,
в якому зараз живемо, має досить непотрібних протистоянь. А все гроші, гроші!...
Гроші в нас заполонили все, ще крапля - і заволодіють нашими душами,
бо мораллю уже керують! Накопичивши грошей - чогось здається,
що уже все можна: - і наліво, і направо, бо із грішми, буцімто і прийшло право!
Але це не так, це хибність - розумні знають, що гроші для одного:
покращувати свій достаток - причому, в шляхетному розумінні,
не подавляючи цим інших. Нам так не вистачає культури життя:
культури суспільної, культури нації, а саме головне - культури власної.
Я впевнений, що кладовища - це святиня, і зробити посеред них автошлях -
це наруга над святинею! Так само, як розділяти пам'ять про людину,
встановлюючи по декілька пам’ятних знаків. Психологічно, хрести на узбіччях доріг,
ніколи не стануть символами передчасного попередження, у них інша мета,
а значить - мають бути у інших місцях, відповідно християнських канонів.
Нехай чистота і просторість доріг, зелені трави і живі дерева, чисті і справні автівки,
доброта, чуйність один до одного, дорожня культура і культура взаємовідносин
між водіями і працівниками ДАЇ, як ясний день нагадують і викликають у нас одне: -
що життя прекрасне, і за нього варто поводитись так, щоб не було печалі та болі,
бо за нас переживають і чекають, на нас надіються і нами завжди хтось радіє.