Микола Шерник 29 января 2013

СЛАВА ГЕРОЯМ КРУТ!

Іван Фостій

МИ БУДЕМО, ВІРЮ,
ПОВІК ПАМ’ЯТАТИ!..

Холодні вітри і пекучі морози
Полями й шляхами поземку мели.
Крупинками льоду котилися сльози
У тих, що до Крут тихо сотнями йшли.
На захист! На захист коханого краю, -
Зі всіх найріднішої в світі землі, -
Сердюцькі на бій курені виступають
В сирій, світанковій, холодній імлі.
За Бахмачем гупають грізно гармати.
Звідтіль Муравйов свої банди веде,
Що вміють палити, вбивать, грабувати,
Бо душі в них люті, а серце тверде.
Вони Україну ідуть розпинати,
Щоб знов під московську п’яту загребти.
Щоб знову в кайдани навік закувати,
А Волю і Честь у могилу звести.
Хто ж матір-Вітчизну піде захищати?
Хто ворогу смертний сюрприз піднесе?
Ну як Сагайдачного тут не згадати?
Виговського стяг хто сюди принесе?..
О, Бахмаче змучений! Чом же ти Крутам
З ворожого тилу руки не подав?
Чом, Ніжине, ти в холодінь цю і скруту
Козацьких нащадків у бій не послав?
Чому в нерішучості мнуться Прилуки,
Відважних ічняньців не чути ніде?..
Невже віддамо Україну на муки
І в тюрмах московських вона пропаде?
Із Києва юні спішать гімназисти
Державну свободу і честь боронить.
Їх, кажуть, курінь чоловік може, триста,
Та в кожного серце, мов факел, горить.
У кожного серце любов’ю багате
В ці хвилі тривожним вогнем закипа.
Для них Україна – це Сонце! Це – Мати!
Це – радості море! Це – щедрість снопа!
Для них Україна – на щастя Надія!
Для них Україна – Свободи краса!
Для них Україна – це здійснена мрія,
Що крила дає й підніма в небеса.
Ген-ген крізь метелицю йдуть муравйовці
Холодні багнети – мов чорні списи.
Нема там батуринців і конотопців,
Та є галагани і там носи!*
- Вогонь по скажених! – команда лунає,
І б’ють кулемети у даль снігову.
І зляканий ворог назад відступає
Й готує на Крути атаку нову.
А юних героїв так мало... так мало...
А там уже жерла гарматні гримлять.
Довкіл все гуркоче вогнем і металом,
Село і поля чорним димом димлять.
Убивцям не жаль ні людей, ні худоби.
Катюгам не жаль ні садиб, ні споруд.
В атаку веде бузовір твердолобий
Безвірних убивць і безрідних приблуд.
Лежать на позиціях ті, котрих кулі
Й гарячі осколки прошили наскрізь.
Лежать на снігу всі навіки заснулі
Під стогін вітрів і під шепіт беріз.
А в тих, що живі ще, набоїв немає,
Їм нічим стріляти. А ворог вже тут.
Він зліва і справа, як смерч, насідає,
Він випустить юних не хоче із Крут.
Кривавляться шаблі і кулі, й багнети.
Тут смерть ненаситна справляє бенкет.
Вмирали тут зодчі, вмирали поети.
Сердець їхніх стук обривав кулемет.
Цей жах незабуть Україні ніколи!
Як блискавки меч він проріже віки.
Про подвиг вояцький на Крутському полі
Хай дітям розкажуть діди і батьки.
І хай Україна скорботно і свято
Щороку проходить сумний цей маршрут.
Ми будемо, вірю, повік пам’ятати
Цей Подвиг, цю Славу нев’янучу Крут.

* Галаган, Ніс – ті, що зрадили Україну в найтяжкі часи