Микола Шерник 21 декабря 2012

ПРОРОЧИЙ ГОЛОС

Сьогодні я собі ворожий,
Важкий і сам на дощ підхожий.
Чогось в житті для себе не спіймаю!
Тай дивне відчуття я маю:
Стою між добрим і поганим.
І ким, і чим я буду далі гнаним,
Чи варто інший прокладати крок,
Коли життя скрутилось в колобок?

Скрізь люди, як ліси дубові,
А голосу не чують вищої любові!
Довкола все стає так нічно...
Я знаю, вірю – це не буде вічно.
Чого найбільше серце хоче?
Вогню любові, - він життям клекоче.
Чого душі найперше треба?
Безмежної любові, глибшої від неба.

О, Боже, дай пророчий голос,
Вкажи любові вічний колос!
До нього я пройду шляхами,
Зрощу Землею чисті храми.
- Вогонь такий шукай по людях,
У них, як в тебе, серце б’ється в грудях,
А не найдеш ти серед них межі –
Ото і є любов безмежна для душі!

14.10-2006 р.