Микола Шерник 18 декабря 2012

NOTA BENE

Собі помисліть при нагоді:
У Всесвіті ми хто -
Людина? Чадо у природі?
Ми є крупинка,
Без пари – соломинка,
В натурі сиротинка,
І в часі – решето!
А що таке душа створіння,
Якою є вона?
Чи справді долі є коріння?
Та в чому вічність?
Бо йде все в потойбічність –
Лишається луна!

Чи всі брати біологічні
Отут ми є Земні?
А може лиш брати фізичні?!
Де всіх до Бога,
Землею однонога,
Веде одна дорога
В поєднаній вині?
Тут слід гуртом поміркувати,
Оскільки не німі!
Уми свої полікувати,
Бо ми примхливі,
А в яві - геть брехливі,
То й душі у пітьмі!

А в що душа перетворила
Свій поцейбічний трон?
Едему вразила всі крила,
Зламала крони -
Природи заборони,
Отримавши прокльони
За власний вібріон!
Жахливі вибрики людини
Ще будуть не одні!
Прийдемо до такої днини,
Де лиш примара,
Діянь людських покара,
Життя прикрасять дні!

16.10-2010 р.