Микола Шерник 8 декабря 2012

ПОБИТА КРАЇНА

Убогість народу до жалі –
Ослаблює міцність державі,
Піднесенню зріст не дає!
Гнилі, керівництва кружалі,
Що звадами талі,
всі моці здає!
Побита країна кволіє,
Чужий, її так, не жаліє,
Як сам в ній живущий нарід.
І мова державна вся тліє,
Чужинська жиріє –
псує родовід!

Напевне, так довго ще буде!
Народні обранці-облуди,
Країну зведуть на внівець!
Від кого підмога прибуде?
Живущих розбуде,
терплячих овець?
Живемо неначе прикуті,
Хоч вільна країна по суті –
А статку, в суспільстві, нема!
Закони слабенькі, надуті,
Безчинства розкуті
і челядь німа!

Слова де шукати добірні,
Що мають глибини ймовірні,
Котрі би збудили ягниць?
Щоб разом вставали нарівні
Усі – хто нерівні,
й не падали ниць!
Чужої не ждали підмоги,
Даремно не били пороги,
З такого – не хлине добро!
Допоки життя, як остроги,
Між нас перелоги –
то й бите ребро!

За що, Україно, бідуєш?
На Канів, чому не подуєш?
Отам, твоя правда уся!
Себе ти сьогодні не чуєш,
Недобрих годуєш –
вони ж порося!
Тому, Україно, ти бідна,
Буття, хоча іншого гідна,
Що власної правди нема!
Зловісним чужинцям потрібна,
Коритом подібна,
така ти німа!
_________

О, Боже, тебе, як дитина,
Ззиває побита країна –
Ти, Отче, її захисти!
...........

17.03-28.03.2011 р.