Народна самооборона м. Ладижин 16 января 2015

Схід - це наша земля також - Українська, бо тут кров наших Героїв, які боронять та оберігають усю державу

13 січня, представники народної самооборони міста Ладижин, завантаживши мікроавтобус зібраною для українських військових допомогою, вирушили на Схід країни. Наразі хлопці, відвідавши своїх побратимів, вже благополучно повернулися додому. По-приїзді, вирішили поділитися своїми враженнями…

14 годин дороги... Більше 1000 км...
Територія, в межах державного кордону України, але вона інша. Можливо, через те, що сніг та холодніше, але відчуття непривітності, відчуття якоїсь глибокої депресії... Села, міста - ніби втратили цивільне населення, домінує людина у формі та зі зброєю. Є жарти, є посмішки, але чомусь відчуття трагізму та внутрішнього неспокою в кожній фразі. Коли долаєш дороги, покалічені мости з будівлями, просто врізаються символами жахіття, що тут пережили люди... Навіщо? Амбіції, бажання свобод? Чи просто, зомбоящик зліпив утопічну мрію про краще життя... ну ось і воно - краще та спокійне існування в очікуванні обстрілів чи вибуху...
Радісні очі побратимів, розвіюють трагічні нотки... Вони дійсно раді, без награності та фальшу, навіть погляд на авто із номерами Вінницької області, то символ далеких рідних земель. Але ні - це наша земля також - Українська, бо символів держави багато і вони скрізь, бо тут кров наших Героїв, які боронять та оберігають усю державу, від того, щоб зло не прийшло в наші домівки, щоб міст був мостом, а не дорогою в провалля, щоб будинки не ставали "братськими" могилами від влучання снаряду, щоб по вулицям ходила молодь із дітьми...
Територія де все стало іншим, координати місць визначаються не назвами сіл, а блокпостами, що там базуються, багато військового сленгу та втомлені очі від поганого сну чи взагалі його відсутності... Неспокій всюди, їдеш десь на відкритій місцевості і відчуття, що за тобою спостерігають, як з нашого боку, так і з протилежного.
...Нам не можна здати ці території та піти, надто багато смертей будуть марними, надто багато поламаних життів через конфлікт... При дорозі висить жовто-блакитний прапор на снігу квіти. Ви вважаєте бійці, які втратили друзів просто так підуть, залишивши просочену кров'ю землю? Навряд, лишень через абсурдний наказ чи якісь "домовленості". Не можна піти щоб жах війни не прийшов додому до нас...
Прикордонник з Могилів - Подільська на "точці пропуску", що найближче розташована до позицій супротивника (7 км) підійшов, бо побачив рідні номерні знаки, та із глибоким поглядом сказав великі слова "Ми тут - бо в нас така робота, будемо тут - поки робота не закінчиться"...
Всім захисникам нашого миру та спокою, всім тим - хто боронить існування нашої держави та береже гордість за слова "Я - Українець", всім хто допомагає та відстоює території усієї Батьківщини - ДЯКУЮ! СЛАВА ГЕРОЯМ!!!
Далі буде...

ГФ «Народна самооборона міста Ладижин»