блоги Ладижина

Блоги Ладижина
психолог Олена Червончук 30 ноября 2014

Зруйновані долі та скалічена психіка – тяжкий спадок війни

Іноді добре слово зігріває краще, ніж теплий бушлат, а побажання повернутися живим додає віри, допомагає долати перешкоди та легше переносити важкі будні війни
Війна, що прийшла на Україну принесла не лише зруйновані міста та тисячі занапащених людських життів. Зруйновані долі, скалічена психіка, жахіття втрат - ось той тяжкий спадок, що на довгі роки залишиться нам потому.
Варто згадати Афганістан. Скільки солдат не змогли адаптуватися після повернення з війни у мирне життя? Хтось не зміг створити сім’ю, а дехто навіть став на шлях злочинності.
Звичайно, сьогодні найголовніше якнайшвидше закінчити війну на Сході, припинити безглузде винищення української нації. Ми збираємо речі та кошти, відправляємо машини з провізією в гарячі точки. Все це добре і все це потрібно.
Але не варто забувати і про моральну підтримку тих, хто щодня ризикує своїм життям, бо на війні без неї дуже складно. Саме тому солдати так радіють дитячим листам та малюнкам, носять їх біля серця - як оберіг. Іноді добре слово зігріває краще, ніж теплий бушлат, а побажання повернутися живим додає віри, допомагає долати перешкоди та легше переносити тяжкі будні війни.
Не можна сказати, що наші бійці – слабкі люди. Вони дуже сильні, але те, з чим вони зіштовхуються, це занадто для будь-якої людини. Не забуваймо, що з російськими окупантами воюють вчорашні токарі і слюсарі, тобто люди далекі від військових професій та не підготовлені психологічно до реалій війни. Та всіх цих людей об’єднує одне – любов до України і сильний дух патріотизму.
Найважче солдати переживають втрати своїх побратимів. Якщо люди бачать загибель своїх товаришів - почуття провини закономірно, хоча об'єктивні причини для цього відсутні.
Також тяготить почуття власної безпорадності, якщо боєць перебував в оточенні або під обстрілом, не маючи можливості змінити ситуацію.
Та найбільше піддаються стану стресу люди, які бачили жорстокі смерті, а потім збирали тіла загиблих. Такі втрати дуже важкі психологічно, адже декого збирають по кусочкам.
Саме тому формулювання 200-соті виправдане на війні, аби горювання за загиблими не було надто сильним, не було надто сильного занурювання у горе і можна було виконувати завдання.
А от мирне населення має ставитись до цього з більшою повагою. Тобто якщо це поранені, то треба так і назвати, якщо вбиті – то вбиті.
Коли боєць знаходиться на службі і продовжує виконувати свою роботу, стресового розладу скоріше за все не буде. Він може з'явитись, коли боєць повернеться у мирне життя, та й то за деякий проміжок часу. І потім, коли все вже наче позаду, його почне "накривати".
Тут важливо допомогти рідній людині, вислухати, побути з цим переживанням і менше давати порад. Не варто казати «не думай про це». Мабуть, найкраща допомога – присутність поряд. Ми не виправляємо людину, не кажемо, що з нею щось не так.
За свідченнями статистики 90% солдатів справляться зі стресом самі – їм допоможуть консультації психологів, сім'ї, друзі, хобі, повернення на роботу, до улюбленої справи, можливо вони одружаться і народять дітей. Звісно, має пройти певний час.
А ось 10% ризикують отримати посттравматичний стресовий розлад. І якщо поведінка бійця є загрозою для оточуючих, можна запропонувати звернутись по допомогу. Але все це треба робити достатньо м'яко і з великою повагою, бо у будь-якому випадку, військові дії – це завжди важко.
Рідні, близькі яких воюють, також потребують моральної підтримки. Їм іноді набагато важче справлятися зі стресом ніж самим військовим. Неймовірно складно бути стриманими, читаючи зведення із зони бойових дій, коли твій чоловік, син, друг чи брат - там... Та все ж солдатським матерям потрібно йти на компроміс із собою, щоб не заважати бійцям.
Невідомо коли скінчиться війна. Ми маємо боротися зі своїми страхами та вчитися жити у стані невизначеності. Головне розуміти, що війна – це тимчасово. І вона колись закінчиться.
Коментарі:

2.12.2014 - 22:19 #1Pyatkovskiy
Це дійсно народне горе!
3.12.2014 - 12:55 #2Петро
Війна це дійсно велике горе.На жаль не всі його приймають близько до серця. Одні від мізерних песій відривають якісь кошти, щоб через волонтерів підтримати тих хто на війні, інші (44%) підтримують будівництво в Ладижині дендропарку вартістю 40 міліонів без якого Ладижин вже завтра перестане існувати. На мою думку в тих хто повернеться з війни буде не тільки психічний зрив, а й закрадеться сумління чи варто було терпіти те що випало на їх долю, коли тут на "гражданке" влада (як місцева так і обласна) привчає населення до думки що війна, це десь там, делеко, а ми тут повинні жити на широку ногу. Те що на війні бійцям чогось не вистачає то проблеми самих бійців та волонтерів, ми ж своїми екологічними міліонами ні з ким ділитися не будемо. Цього нам не дозволяє ні закон ні совість.
4.12.2014 - 15:33 #3Wanch
США уже начали грабить Украину: эксперт

Известный американский экономист и публицист Пол Крейг Робертс опубликовал на своем сайте анализ ситуации, в которой оказалась Украина.

По его мнению, киевские протесты были организованы Вашингтоном для того, чтобы разместить базы НАТО у границ России и «разграбить» Украину, навязав ей кредит МВФ. И этот «грабеж», пишет Крейг, уже начался. А идеалисты, протестовавшие на Майдане, оказались «доверчивыми простофилями».

Сейчас Украина сталкивается с целым рядом проблем. Сама по себе страна представляет собой «невозможное соединение» украинских и российских территорий, втиснутых в одни границы Лениным и Хрущевым. Крым уже воссоединился с Россией, но этим путем может пойти и юго-восток Украины, особенно если «подставное» правительство продолжит проявлять враждебность к русскоговорящему населению.

Также назревает конфликт между «Правым сектором» и «марионетками» США, добавляет Пол Крейг Робертс. В случае вооруженного конфликта Вашингтон может прийти на помощь своим ставленникам, и тогда появление на Украине войск НАТО заставит Путина присоединить оставшиеся русскоязычные части Украины.

Кроме того, западные СМИ не говорят всей правды о «пакетах помощи» МВФ. СМИ сообщают, и украинцы им верят, что МВФ спасет страну, предоставив ей миллиарды. Но в реальности, пишет Робертс, Украина «никогда не увидит ни одного доллара МВФ». На самом деле, МВФ передаст деньги, предназначенные Украине, западным банкам, а те на эту сумму уменьшат долг Украины. В итоге Украина будет должна не банкам, а МВФ.

А условия МВФ предполагают строгий режим экономии: на Украине понизятся пенсии, правительственные расходы, субсидии на важнейшие закупки, например, газ. В результате и без того невысокий уровень жизни понизится, прогнозирует автор. Государственное имущество и частные производства будут проданы западным покупателям. К тому же Украина будет обязана перейти на плавающий курс гривны. Чтобы предотвратить падение гривны и высокие цены на импорт, страна будет влезать в еще большие долги. При этом коррупция тоже никуда не денется.

Таким образом, резюмирует Робертс, «прямой результат наивных протестов на Майдане – более низкий уровень жизни, рост коррупции, потеря суверенитета в экономической политике и передача государственной и частной собственности в руки Запада».

А попав «в когти НАТО», Украина еще и окажется в военном союзе против России, и российские ракеты будут нацелены на нее. Для России и Украины с их тесными связями и общей историей это равносильно трагедии. Если «западное мародерство и стремление Вашингтона к мировой гегемонии» разделят Украину и Россию, это будет позором и преступлением, отмечает американский экономист.

В заключение он отмечает, что правительства государств-должников подписываются на программы МВФ и обкрадывание своего населения, потому что подкуплены. «По сравнению с коррупцией, которая обрушивается сейчас на Украину, предыдущий режим будет выглядеть честным», - убежден автор Пол Крейг Робертс.

В итоге «доверчивые простофили» будут сожалеть о Майдане до конца жизни, резюмирует Пол Крейг Робертс.

Справка: Пол Крейг Робертс — американский экономист, политический и экономический обозреватель.

Бывший помощник по экономической политике министра финансов США в администрации Рональда Рейгана (1981—1982). Бывший редактор и обозреватель газет «Уолл-стрит-джорнел», «Businessweek» и «Scripps Howard News Service». В настоящее время — старший научный сотрудник Гуверовского Института, известный публицист, является автором постоянной колонки в газете «The Washington Times». Часто публикуется в журнале «CounterPunch» с критическими статьями о финансовой и экономической политики США времён администраций Буша-младшего и Барака Обамы.

В 2009 году выступил с критикой «цветных революций» в Грузии и Украине, называя их спланированными акциями ЦРУ. В марте 2014 года охарактеризовал «Евромайдан» и государственный переворот на Украине целенаправленной операцией США против России.



По материалам сайта dnews.donetsk.ua

    Додайте коментар:

 
Ім'я (обов'язково)
Email: (обов'язково)
captcha

Теги форматування

Смайли
 
 

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:


Автори