психолог Олена Червончук 17 сентября 2013

Хто ви перфекціоніст або скептик?

Дещо про стилі поведінки якими люди керуються у своєму житті. Перфекціонізм - прагнення до досконалості.
Ах, какое блаженство знать, что я - совершенство, знать, что я — идеал.
На жаль перфекціоністам відчути себе досконалістю нереально. Вони все життя пристрасно прагнуть до цього, докладають багато зусиль, але ніколи не бувають задоволені результатом своєї роботи, адже ідеал недосяжний.
Зазвичай перфекціоністи виростають у сім’ях де батьки скупі на похвалу, рідко хвалять дитину і заохочують її лише коли вона зробить все на «відмінно». Чим частіше дитина чує слова «треба», «зобов’язан» тим ймовірніше що вона виросте перфекціоністом.
По життю перфекціоністи можуть досягнути великих успіхів, вдало построїти кар’єру, адже вони люди слова та діла, відповідальні, надійні і пунктуальні. Але можуть бути і нестерпними постійно вбачаючи недоліки у своїй та чужій роботі, строго засуджуючи себе та інших за найменший недогляд. Можуть також псувати відносини з близькими та коханими людьми, постійно критикуючи їх та виражаючи свою незадоволеність. Адже вони бачать недоліки не лише у собі, а й у інших.
Перфекціоністи орієнтуються на майбутнє, забуваючи про теперішнє. Вони вбачають райдужні перспективи на початку, енергійно беруться за проекти, але можуть зупинитися на половині шляху, оскільки схильні відточувати несуттєві на цей момент деталі. Забагато розмірковують про кінцевий результат, але при цьому ускладнюють для себе його досягнення.
Немає нічого поганого в тому що людина хоче бути кращою, але іноді це приймає хворобливі форми. В тяжких випадках можна побачити дівчат хворих на анорексію, які довели себе до виснаження заради надуманого ідеалу. Є люди які «згоряють» на роботі прагнучи виконати все найліпшим чином.
Перфекціонізм не потрібно плутати із звичайною старанністю та високою мотивацією. Старанна людина завжди знає коли наступає фінал її дій. Така людина може насолоджуватися як процесом так і результатом праці. Перфекціоністу навпаки будь –який результат видається недосконалим.
Ви перфекціоніст якщо:
- у Вас часто виникає відчуття що Ви щось забули або не встигаєте зробити;
- схильні до планування;
- не любите несподіванок;
- нестерпні до критики;
- оточуючі часто дорікають Вам за надмірну вимогливість.
Оптимізатори
Існують люди які діють більш прагматично. Вони не ставлять перед собою мету - зробити все бездоганно. Використовуючи максимум з того що мають і задовольняючись цим, такі люди більш задоволені життям. Для них важлива не лише мета, а й сам процес її досягнення.
Розбиваючи діяльність на етапи, оптимізатори як правило досягають більш позитивних результатів, завдяки своїй високій вмотивованості. Якщо Ви належите до цього типу, то плануючи відпустку отримуєте задоволення не лише від відпочинку але й від самих зборів у дорогу.
Виконуючи роботу оптимізатори можуть використовувати як особистісний досвід, так і прислухатися до порад інших.
До недоліків оптимізаторів відноситься недалекоглядність, будучи налаштовані занадто оптимістично вони можуть не побачити реальних проблем.
Скептики
Скептики схильні до поразки та песимізму. Зосереджені на своїх внутрішніх думках і відчуттях, можуть стати «сліпими» і «глухими» до зовнішнього світу.
Напевно Ви зможете пригадати серед ваших знайомих людей які завжди вбачають у всьому лише негатив. Якщо ви поділитеся з ними вашими планами, вони завжди нагадають вам, що подібні дії ніколи не приносили результатів, знайдуть багато причин чому ви потерпите поразку. Взагалі скептики мають дар рубати всі починання на корені.
Скептики рідко домагаються чогось значного в житті оскільки воліють залишатися осторонь. Вони впевнені, що краще не думати про майбутнє в не строїти планів. Відмовляючись від послідовної роботи над собою, вони очікують найгіршого і не помічають як життя проходить повз них.
Визначивши до якого стилю належить людина, можна зрозуміти, яку стратегію вона обирає при досягненні мети. Можна передбачити чи припинить вона свої спроби зробити щось, або буде наполегливо просуватися вперед.
Слід зазначити, що ми засвоюємо свій стиль поведінки переважно у дитинстві. Через біль і задоволення, коли нас або винагороджують, або підривають наші перші зусилля зробити що-небудь.