Ніна Бурлаченко 5 марта 2017

Про міліцію і поліцію

В зв*язку з останнім вбивством в Ладижині не можу мовчати. Хочеться вийти на площу і кричати від безвиході. В Ладижин я приїхала 30 років тому. Місто було ще зовсем молоде. ГРЕС, була в самому розквіті свого існування. Працювати я стала в Будинку побуту в фотосалоні. Місто здивувало своїм затишком. Ні в день , ні в ночи було безпечно ходити містом, лісом, затишними берегами Південного Бугу. Що я дуже часто робила.

Приїхала я в Україну зі сходу колишнього Радянського Союзу, з однієї з республік Середньої Азії. В тих краях жилось не зовсім спокійно Там відбувались негаразди на міжнаціональних конфліктах. А тому криміногенний стан був небезпепчний. Дуже часто відбувались різні кримінальні злочини. Тому нам, лицям європейської зовнішності приходилось нелегко, особливо жінкам. Я дуже переживала за своїх дітей і тому переїхала в Україну, до людей слаов*янської нації.

Коли ж я приїхала в Ладижин, то поринула в такий спокій, що аж не вірилося, що! таке буває. Я, навіть, серед ночи сама не боялась ходити по місту. Робочий день в мене був ненормований, а тому приходилось затримуватись на роботі до ночи. і до дому приходилось ходити вже в темну пору. Але ніколи я не відчувала ніякого страху при пересуванні по місту. Бувало на городі затримувалась допізна і йшла лісом сама без страху. І було на ту мить в Ладижині аж 2 міліціонери., які слідкували за спокійним життям міста. Шкода що не пам*ятаю імен ціх працівників, але прізвища знали всі злодюжки і хулігани тодішнього Ладижина. Це були Рогатюк і Гуменюк, та ще їхній начальнік Зубко Григорій Петрович.

Ще раз прошу в них пробачення за те, що не пам*ятаю їхніх їмен. Після 17-ої години вони починали обхід посьолка. Майже кожного дня вони приходили в Будинок Побуту, подивитися як працюють люди і чи спокійно в цій установі. Тоді в будинку побуту надавались всі послуги для населення. А це: ремонт взуття, ремонт годинників, ремонт побутової техніки, фотоателье, перукарня, пошив та ремонт одягу, тощо. І деякі любітелі розлабитись після робочого дня на своїх підприємствах, по дорозі до дому заходили до друзів в деякі майстерні, випити по сто грамів, розслабитись(бо пітейних установ в місті тоді було обмаль), а потім вже рушити далі. Але як тільки заходили Рогатюк з Гуменюком, любителі розслаблень зникали на кілька днів. І не через те, що ті якось карали не зовсім законослухняних ладижан, а просто через те що їх поважали. Поважали саму посаду МІЛІЦІОНЕР.

Вони(міліціянти) були гідні. Шанували людей і люди шанували їх. Зараз же в Ладижині, напевне до 50 робітників поліцейськіх, ще й якась муніципальна поліція, невідомо для чого створена, але криміногенна обстановка зашкалює. Крадут серед дня, вбивают "оптом", по кілька людей за один раз. Навіть вже в своїх оселях і на робочих місцях. Якось я була свідком такої події. Стояло 3 поліціянтів, а навпроти них один звільнений з місць позбавлення волі. Він матюкав їх тюремним матом, а вони стояли перед ним, як школярі, які нашкодили на уроці , опустивши очи у підлогу. Поліціянти, які мають всі важелі впливу на кримінал, терпіли знущання цього, вибачте, засранця, якій крім того, що побув за гратами, нічого не вартий? Чому так?

А тому, що в тих поліціянтів в самих "рило в пуху"?! Самі творять злочини, про які відомо, тим яких вони повинні карати за їхні протизаконні вчинки? А за які ж такі заслуги перед громадою міста , вони заробітну плату отримують? За те що своєю бездіяльністю, є розсадником криміналу в місті? За те що вже вдень по нашому маленькому, віддаленому від центральних доріг місту пройти не можна? За те що нас грабують, б*ють, вбивають? А вже за те що матюкаються для зв*язку слів вже і мова не йде. Скільки їх тих стражів порядку в Ладижині і скількі ще треба, щоб зупинити цей бєзпрєдєл? Самі себе у відділку гратами, та черговими з журналами реєстрації відвідувачив убезпечили, а ми їм навіщо? Нас нехай знищують хто як може!

P.S.Звертаються поліціянти до жителів міста з проханням звертатись до них, якщо щось запідозрять неладне. А для чого,? Щоб "здати" нас злочинцям і щоб з нами розправились? Я неодноразово повідомляла про злочини, а що поліция зробила, щоб злочини були покарані? Навіть відповідей не давали. Гадаю, що здали мене тим на кого я скаржилась. А ще спробуйте пробитись на телефон 102. Переправляють на інший номер , а на тому телефоні одна порожня балаканина та глузування. І це не лише моя думка, дуже багато хто так само вважає.