Завантаження. Почекайте будьласка...
ВІтаємо на нашому сайті Сайт присвячений мистецькому життю ладижинської громади

Щоб лтримати доступ для розміщення на сайті своїх матеріалів, надішліть на E-mail sobor24321@ukr.net бажаний логін та пароь.
Також можете надіслати свої іия та по-батькові, Ваш населений пункт, Ваше фото. Або ж , після реєстрації можете вказати ці дані самостійно
ПОТОКИ: Скакодуб, Петро Войт, ганна соловей, збірка Джерела України, микола шерник, Василь Панцирєв, Стожари-новини, поетичні читання, стожари, іван ткаченко, Войт, василь ковтун, новини, збірка Дерела України, бібліотека, вітковський, голодомор, київ, максим кирилюк, панцирєв ПОКАЗАТИ УСІ ПОТОКИ
voit

Золота куля

Бути військовим- почесно: ти захисник Вітчизни.
Бути військовим - відповідально: на тобі недоторканість кордонів своєї країни.
Бути військовим - це страшно, тому що Батьквщина наділяє тебе правом убивати й посилати на смерть.
Правом на рівні Бога.
Ти прокурор, суддя й кат в одній особі. Сам виносиш вирок, сам його виконуєш.

Коли під час бою тебе тяжко ранять, ти приймаєш рішення здатися у полон чи використати для себе останній патрон.
А ще страшніший вирок бойових друзів після офіцерського суду. Дали пістолет із єдиним патроном. ...
Вони винесли вирок, а ти маєш виконати... Пустити собі кулю в лоба й змити свій гріх перед людьми, чи залишитись жити у вічній ганьбі на багато поколінь.
Хто ж думав, що й мені прийдеться приймати таке рішення.
Давно це було. Я тоді зовсім іще юним дев'ятнадцятирічним добровольцем, пішов допомагати грузинам відстояти свою землю від російської навали.
… Билися по - серйозному. На тій стороні знали, що українці допомагають грузинам, і на нас полювали.
Керівники нашого загону навчали: «Не дай Бог попадеш в полон, особливо до чеченів, то відповідай на всі їхні запитання. Ти нам не нашкодиш. На місці ми не сидимо, а прізвищ ти не знаєш. Якщо вербувати захотять і підписати документи про вербовку -підписуй, тільки запам'ятай, хто це робив. Ми таким чином вияснимо структуру ГРУ і ФСБ. А повернешся до своїх, обов'язково розкажи командирові.»

Ми всі мали псевдо. Моє було "Гнат". Я його вибрав собі, бо родом із села Гнатівка.
Наказ командира я добре запам'ятав, але не зумів скористатися гранатою, щоб підірвати себе, пістолетом, щоб застрелитись, тому що був без свідомості від вибуху міни.
Усе було, як попереджували, - чеченці по-звірячому знущались, а потім прийшов капітан - росіянин і після допитів, запропонував підписати зобов'язання про співпрацю.

Я згадав, чому навчали командири й підписав папірець. Коли мене як полоненого обміняли і я вийшов на волю,
загону, у якому я воював, уже не було. Де вони, ніхто не знає.
Я цивільна особа. Іти до СБУ й розповідати про свої походження, то свої посадять як міжнародного терориста. Приклади є.
Пройшов час. Я вступив до військового училища, де навчають десантників... Навчався добре, і служба йшла, як у пісні, важко, але весело.
Агресію Росіі на Донбасі зустрів уже зрілим офіцером, і страху перед ворогом не було.
Посилали мене на найбільш ризиковані операціі, тому що я знав, як поводяться росіяни, їхні методи війни. І ще горіла в мені жадоба відплати за Грузію.
Учора мене нагородили званням "Герой України" й призначили командиром батальйону, у якому почав воювати.
А сьогодні в поштовій скриньці я знайшов відеокасету, у якій чітко видно, що я підписав зобов'язання бути агентом ФСБи, під псевдо "Ворон ".
У мене мало часу, до світанку
У мене пістолет і 7 патронів. А мені потрібен один. Із золотою кулею.
Срібною кулею убивають нечисту силу, а я, убивши себе, залишу чисту совість і світлу пам'ять для моїх дітей.
Я сьогодні в трьох іпостасях: Прокурор, Суддя і Кат...
  • 0
Автор: Петро Войт (50 публікації)
14 02 2020

Добавить комментарий

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылки Картинка Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Вставка спойлера | Вставка email
Код:
captcha
Введите код:
[TWIG]
voit

Витрішки

Петро Войт
Дочка попросила мене погуляти з моїм чотирирічним онуком. Був чудесний літній день, повний запахом липи й гудіння бджіл. Настрій був чудовий. Я взяв онука за рученятко й сказав, що підемо гуляти.– А к...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Волошка

Петро Войт
З Василем ми були нерозлийвода, хоча він був на рік молодшим. Жили поряд, як кажуть, хата в хату. Один в одного бували в гостях разів по 20 на день. Часто матері годували нас, де застав обід. Літо про...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Земля

Петро Войт
Перед самим світанком, з веселим переливчастим громом пройшов перший весняний дощ - раптовий, рясний, але нетривалий. Бульбашки, ніби перевернуті дзвоники, застрибали по новостворених калюжах, а потім...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Золота куля

Петро Войт
Бути військовим- почесно: ти захисник Вітчизни.Бути військовим - відповідально: на тобі недоторканість кордонів своєї країни.Бути військовим - це страшно, тому що Батьквщина наділяє тебе правом убиват...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Недодана вартість

Петро Войт
Прямо таки казковий сонячний ранок в цей суботній день. У Ладижині це базарний день. Скупивши продукти по списку, який мені заготовила дружина, я вже збирався йти додому, коли побачив чергу за помідо...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Крижопіль

Петро Войт
Було це ще до війни з Московією на Донбасі. Приїхали до мене гості з Москви – родичі по лінії дружини. Через декілька днів відпочинку в нашому чудовому місті невістка–росіянка запитала мене:– «А я слы...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG]