Весела сімейка

У дядечка Санта Клауса і тітоньки Флори було 12 синів-місяців і чотири доньки.

Сама старша-Зима, пихатою, холодною, нікого не любила, крім себе. Сильними завірюхами і холодом заганяла все живе в будинки, печери і нірки, а інші забирались в лісові хащі, щоб хоч якось заховатись від лютих морозів і скажених вітрюганів.

Ніхто не любив Зиму крім самого Санта Клауса та його старших синів: Грудня, Січня і Лютого.

Грудень сковував першим морозом землю, тоненьким льодом ніби кришталем покривав ставки й невеликі ріки, під яким ніби в акваріумі можна спостерігати за рибками.

Потім приходив Січень із завірюхами і пишними снігопадами, накриваючи землю покривалом з лебединого пуху.
Коли приходив Лютий, земля була вже вкрита сніговою периною, так що морози їй не шкодили, хоча тваринам і деревам було не солодко.

Та лютуй не лютуй, а час відпущений Зимі минає і в свої права вступає сама менша сестрички-Весна.
Спочатку непомітно, кількома лисинками в глибокому снігу,краплинками води на льдяній бурульці, а потім веселими струмочками талої води.

Все менше ставало снігу , все більше припікало сонечко і за роботу брались три брати Весни.
Березень розчистив від снігу лісові галявини і з'явились білі зірочки підсніж-ників,позеленіли бруньки на березах.
Квітень щедро розсипав по степах і долинах сонечка кульбаби і розвісив на дере-вах блідо-зелені листочки.

Травень перетворив землю у квітучий сад,кипінь білих , рожевих, жовтих квітів і запахом меду.

Втомившись від веселих утіх, Весна віддавала уже нагріту землю старшій сестричці, яку звали Літа. Вона засівала землю злаками, випускала рої бджіл на квітучі дерева і луги, поливала теплим дощем рослини, поповнювала водою річки й озера.
Дуже дбайлива до землі і рослин Літа і її 3-є братів: червень, липень і серпень.

В Червні цвіли квіти,в Липні -пахучі медоносні липи,а в Серпні люди серпами жали жито.
Ось таку квітучу , пахучу і багату землю, Літа з поклоном передає в руки старшій сестричці Осені.

Осінь -поважна, дорідна господиня , сама багата із сестер. Хазяйновита і щедра господиня з повними коморами хліба, фруктів і овочів, якими щедро ділиться з людьми.
Її брати з задоволенням допомагали Осені.

Вересень збирав у засіки солодкі кавуни , жовто- гарячі гарбузи, засипав комори зерном.

Жовтень , з його тонкою натурою, розмальовував листя дерев неймовірними кольорами , запрошував до лісу по гриби і ягоди.

Коли Жовтень натішився кольоровою мозаїкою дерев , Листопад струшував листя на землю, прикриваючи ніби кожушком коріння дерев і трави, нірки звіряток, які там будуть зимувати.

Все завмирає спокої і віпочиває до слідуючої весни.