Завантаження. Почекайте будьласка...
ВІтаємо на нашому сайті Сайт присвячений мистецькому життю ладижинської громади

Щоб лтримати доступ для розміщення на сайті своїх матеріалів, надішліть на E-mail sobor24321@ukr.net бажаний логін та пароь.
Також можете надіслати свої іия та по-батькові, Ваш населений пункт, Ваше фото. Або ж , після реєстрації можете вказати ці дані самостійно
ПОТОКИ: Скакодуб, Петро Войт, ганна соловей, збірка Джерела України, микола шерник, Василь Панцирєв, Стожари-новини, поетичні читання, стожари, іван ткаченко, Войт, василь ковтун, новини, збірка Дерела України, бібліотека, вітковський, голодомор, київ, максим кирилюк, панцирєв ПОКАЗАТИ УСІ ПОТОКИ
Arhip

Умирают люди. Молодые. Старые

***
27.12.2018
Умирают люди. Молодые. Старые. И просто без возраста. И даже без адреса. И с адресом. И со счётом валютным уходят на небо. Уходят так буднично, просто так, потому что жизнь такая, и просто опущены руки, просто нет слов, молчат телефоны, люди и судьбы…

Умирают люди. Умирают истории, время уходит в землю с дождями. Как сохнут цветы на могилах, так тает снег и с ним память. Вместе с последними словами, как холодное крошево, похоронных речей. Он был… Она была… Но всегда в прошлом. Эти разговоры с душами, которых уже нет в этой жизни. Эти мокрые подушки и слова о том, что нужно держаться, о том, что так жестока судьба, и он или она были такими молодыми.

Умирают люди. Умирают легенды. Умирают байки и воспоминания, которых, увы, не скопировать. А хотелось простить. Не успел. А хотелось проститься и получить прощение. Хотелось очистить своё сердце от скверны, что точит твоё сердце. Но нет больше слов, есть слёзы, молитвы и одиночество. На одну меньше родную душу в этом мире. На одного человека, которому ты мог открыть свою душу и сердце, стало меньше.

Умирают люди. Улетают души. Долина могил и крестов становиться больше. По дороге домой читать Отче наш и просить у Бога спасения. Ещё рано. Ещё не время. Жить вопреки. Жить во имя. Смотреть в небо и сквозь слёзы смеяться.
  • 0
Автор: Андрій Скакодуб (75 публікації)
11 02 2019

Добавить комментарий

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылки Картинка Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Вставка спойлера | Вставка email
Код:
captcha
Введите код:
[TWIG]
voit

Витрішки

Петро Войт
Дочка попросила мене погуляти з моїм чотирирічним онуком. Був чудесний літній день, повний запахом липи й гудіння бджіл. Настрій був чудовий. Я взяв онука за рученятко й сказав, що підемо гуляти.– А к...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Волошка

Петро Войт
З Василем ми були нерозлийвода, хоча він був на рік молодшим. Жили поряд, як кажуть, хата в хату. Один в одного бували в гостях разів по 20 на день. Часто матері годували нас, де застав обід. Літо про...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Земля

Петро Войт
Перед самим світанком, з веселим переливчастим громом пройшов перший весняний дощ - раптовий, рясний, але нетривалий. Бульбашки, ніби перевернуті дзвоники, застрибали по новостворених калюжах, а потім...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Золота куля

Петро Войт
Бути військовим- почесно: ти захисник Вітчизни.Бути військовим - відповідально: на тобі недоторканість кордонів своєї країни.Бути військовим - це страшно, тому що Батьквщина наділяє тебе правом убиват...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Недодана вартість

Петро Войт
Прямо таки казковий сонячний ранок в цей суботній день. У Ладижині це базарний день. Скупивши продукти по списку, який мені заготовила дружина, я вже збирався йти додому, коли побачив чергу за помідо...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Крижопіль

Петро Войт
Було це ще до війни з Московією на Донбасі. Приїхали до мене гості з Москви – родичі по лінії дружини. Через декілька днів відпочинку в нашому чудовому місті невістка–росіянка запитала мене:– «А я слы...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG]