Таємна зброя

Несе Галя воду,

Таємна зброя

Коромисло гнеться... Укр. нар. пісня

Зауважте – не Галя гнеться, а коромисло, ще й з Іванком заграє. Славне у Галі коромисло, збалансоване, легеньке. Це просто так здається, що всі коромисла однакові. Насправді ж це далеко не так.
Для кожної хазяйки чоловік робив сам, або замовляв коромисло, згідно з її темпераментом, вантажопідніманням і зросту. Якщо жіночка тендітна – то коромисло робили з липи, легеньке й гнучке – підіймати на плече не високо і ставити на землю зручно. Для більш статурних молодиць робили коромисла з ясена й клена – дуже міцні й довговічні. Потім дивились на те, звідкіля носили воду. Якщо по рівній місцевості, то можна використовувати гнучке коромисло. Якщо ж вгору чи вниз – то тверде, щоб не
діставати відрами землі.
Якщо воду набирали з колодязя, черпаючи відром, то на кінці коромисла робили зарубки під дужки відра або ж металеві крючки. А якщо криниця глибока – понад два метри, то на одному кінці коромисла кріпили кований

крючечок, закручений, як поросячий хвостик, куди заправляли дужку відра й на коромислі опускали в криницю, щоб зачерпнути води.
Коромисло діяло як «журавель» для підйому відра. Це поки що мирне застосування коромисла. Та увесь реманент українців мав подвійне примінення.
Уявіть собі розлючену Галину, масою кілограмів із сімдесят, озброєну коромислом з абордажним гачком, про який ми щойно згадували. Та ніякі мушкетери чи драгуни не витримають цього натиску!
А якщо Галина ще й захоче запулити, як бумерангом, коромислом, то взагалі біда: якщо не переламає ноги кривдникам, то скосить всі кущі по траєкторії польоту. Добре що воно назад, як бумеранг, не повертається, а то хто б його піймав.
Але це зброя для зовнішнього ворога й агресора. Для ближнього ж бою – є перевірена зброя, яка не мінялась роками, але діє безвідмовно по цю годину.
Це макогін і качалка. І коли ця зброя застосовується в обмеженому просторі – хаті чи сінях, то Петрові чи Андрію залишається тільки підняти руки й здатись на милість переможця. Або раптово кинутись назустріч озброєній Галині, міцно обійняти, притиснувши її руки, ніжно поцілувати й сказати примирливо:
– Я більше не буду...
Умови капітуляції сторони обговорять пізніше. Так що українська жінка завжди була добре озброєна, не кажучи вже про її особисту красу й привабливість, проти якої не встояв би жоден чоловік.