Що таке щастя?

Якось запитав свого давнього товариша:
– Ти щасливий?
– Так, – відповів він, а потім додав: Хоча я не можу сформулювати, що таке щастя.
– А його не потрібно формулювати. Воно або є, або ж його немає, – відповів я.
Попрацювавши на грядках, я вмився, вимив руки й сів під яблунею пити чай. Навколо гудять бджоли, пахнуть цвітом яблуні й груші. На душі небесний спокій. То, може, це щастя?

Приїхавши додому, залишив машину під будинком і побачив свою дружину, яка у вікні першого поверху, підперши голову руками, милувалася своїми онуками, які бавились біля під'їзду.
Я запитав:
– Ось так виглядить жіноче щастя?
– Мабуть, так, – відповіла дружина.
Для повного щастя я хотів подарувати їй квітку, та під рукою квітів не було і я вирвав величезну пухнату кульку кульбаби на високій ніжці та вручив дружині.
– Так вона ж обсиплеться, якщо на неї подути, – мовила дружина.
– А ти не дуй, а обережно віднеси й постав у посудину з водою.
Ось так, мабуть, потрібно своє щастя берегти, як цей тендітний витвір природи.
Кожна пушинка – це гарно прожитий день, це поцілунок чоловіка, а все це вкупі називається одним
Бережіть цю пухнату ніжну кульку, щоб життєві бурі не вирвали хоч декілька парасольок. Бо від кульки залишиться тільки лисий п'ятачок, на якому це чудо трималося.
Якщо кулька дозріває без буревіїв, то пухнаті парасольки плавно розлітаються в різні сторони, несучи в собі крихти великого щастя.
Діставшись землі, насіннячко укоріниться і пустить пагони, з яких може вирости чиєсь щастя.
Щастя в кожного своє. Але всяке щастя треба берегти.