Підсніжники

Зателефонувала мені сестра й в розмові передала привітання від свого сина, який зараз під Мар’їнкою на
«передку» в АТО. Запитала, його чи вже бачив сьогорічні підсніжники, чи не забув, як вони пахнуть?
– У цьому році підсніжники дуже рано появились, я в садку назбирала й твою долю в стаканчик поставила.
– Пам’ятаю, мамо, як вони пахнуть. Пахнуть весною, дитинством і рідною домівкою.
– Пам’ятаю, матусю, як ми були ще маленькими, затиснувши в кулачках по декілька ніжних стеблинок підсніжників, вітали тебе зі святом 8-го Березня.
Ось і зараз, поки є зв’зок, наперед прийми моє вітання з цим весняним святом.
– А чи бачив я підсніжники? Коли зійшов сніг – це біло- чорне місиво. То замість підсніжників на землі проявились

міни. Десятки й десятки мін, величезних снарядних осколків, а можна натрапити на дещо страшніше, що пролежало під снігом з осені. Не дай Бог, матусю, комусь іще бачити такі підсніжники, як зараз у нас на Донбасі.
Заради цього ми тут і стоїмо, щоб по всій Україні наші донечки, сестри й матусі могли милуватись справжніми підсніжниками й довго-довго обнімати ряст!!!
Слава Україні!