Завантаження. Почекайте будьласка...
ВІтаємо на нашому сайті Сайт присвячений мистецькому життю ладижинської громади

Щоб лтримати доступ для розміщення на сайті своїх матеріалів, надішліть на E-mail sobor24321@ukr.net бажаний логін та пароь.
Також можете надіслати свої іия та по-батькові, Ваш населений пункт, Ваше фото. Або ж , після реєстрації можете вказати ці дані самостійно
ПОТОКИ: Скакодуб, Петро Войт, ганна соловей, збірка Джерела України, микола шерник, Василь Панцирєв, Стожари-новини, поетичні читання, стожари, іван ткаченко, Войт, василь ковтун, новини, збірка Дерела України, бібліотека, вітковський, голодомор, київ, максим кирилюк, панцирєв ПОКАЗАТИ УСІ ПОТОКИ
voit

На край греблі

Ой же – ці верби на край греблі! І чого їх називають плакучими? Щоб вони плакали не бачив ніхто, затим верби рясно политі дівочими сльозами першого кохання, сльозами радощів, а потім розлуки...

Верба дуже нагадує дівчину з розпущеним золотавим волоссям, що нахилилась над водою. Чи то вона собою милується у водяному дзеркалі, чи хоче побачити там лице свого судженого…
Мабуть, хлопці тому й прибігають на греблю, щоб нишком обійняти вербочку, під якою палко цілував свою кохану і її тонкий стан. Якщо уважно придивитися на верби біля ставка, то можна помітити між ними різницю. На тій, під якою плакала дівчина, – гілки довгі-довгі, звисають аж до води, потріскана кора, ніби рубці на серці від нещасного кохання.
А вербичка, під якою обіймались закохані й звучали клятви вірності, росла високою, розлогою з гладенькою міцною корою, яка віддає теплом, коли її погладиш.
То ж уже не парубки, а батьки дорослих дітей, можливо, й дідусі, не можуть пройти повз вербу не погладивши або подумки обійняти її. Бо стан її уже не дівочий – рук не вистачить. Як і в коханої, з якою ніжили вербу. Кожний дотик до верби вертає на десятки років у юність, змушуючи серце битися пійманим горобчиком, хоча йому – серцю – це вже й шкідливо.
Стікає вода через заставки, старіють верби... На місці струхлявілих – виростають молоді. Та магічна влада верби на греблі – допоки живуть люди...
  • 0
Автор: Петро Войт (51 публікації)
14 02 2020

Добавить комментарий

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылки Картинка Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Вставка спойлера | Вставка email
Код:
captcha
Введите код:
[TWIG]
voit

Жито

Петро Войт
Після осінньої оранки на дачній ділянці вирішив засіяти житом межу від засміченого бур*янами сусіднього городу. Використав його як лісосмугу від вітрів. Після дощиків жито дружно зійшло, "...
  • 0
15 03 2021
[/TWIG][TWIG]
voit

Витрішки

Петро Войт
Дочка попросила мене погуляти з моїм чотирирічним онуком. Був чудесний літній день, повний запахом липи й гудіння бджіл. Настрій був чудовий. Я взяв онука за рученятко й сказав, що підемо гуляти.– А к...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Волошка

Петро Войт
З Василем ми були нерозлийвода, хоча він був на рік молодшим. Жили поряд, як кажуть, хата в хату. Один в одного бували в гостях разів по 20 на день. Часто матері годували нас, де застав обід. Літо про...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Земля

Петро Войт
Перед самим світанком, з веселим переливчастим громом пройшов перший весняний дощ - раптовий, рясний, але нетривалий. Бульбашки, ніби перевернуті дзвоники, застрибали по новостворених калюжах, а потім...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Золота куля

Петро Войт
Бути військовим- почесно: ти захисник Вітчизни.Бути військовим - відповідально: на тобі недоторканість кордонів своєї країни.Бути військовим - це страшно, тому що Батьквщина наділяє тебе правом убиват...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Недодана вартість

Петро Войт
Прямо таки казковий сонячний ранок в цей суботній день. У Ладижині це базарний день. Скупивши продукти по списку, який мені заготовила дружина, я вже збирався йти додому, коли побачив чергу за помідо...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG]