Конкуренти
Спе-е-е-ка… Неймовірна спека – плюс 36 в глибокому затінку. Пливу в цьому мареві, ховаючись попід дерева. Повітря розплавленим воском стікає вниз, на квіти й трави, вбираючи їхні запахи. І цей запах полину, чебрецю й чорнобривців став настільки щільним, що, здається, треба руками прогортати в ньому дорогу. Від спеки і запахів аж голова іде обертом.
Усе живе поховалося у тінь. Ось чоловіки спасаються в пивній на винесених столиках під деревами, смакуючи холодне пиво. Неподалік у густому полині, на самій спекоті стоять мовчки два великих індики. Стоять і стоять, дивина велика. Та, придивившись уважніше, я зупинився... В одного індика гребінь і ніс яскраво-червоні, а в другого сизо-фіолетові.
Щось мені це нагадало. Глянувши на любителів пива, – аж присів від сміху, хлопнувши себе руками по стегнах. За крайнім столиком сиділи два чоловіки: в одного лице червоне, як стоп-сигнал. В іншого ж специфічне – фіолетового кольору. Я звернувся до них:
– Хлопці, що ви з індиками зробили?
Хлопці, набундючившись, мовчать. Та й самі не зрозуміли.
А індики, тим часом, підійшли до нас, розпустили носи й давай своє: голь-голь-голь.
Ми так і не зрозуміли, що ж комусь не сподобалося. Я, усміхаючись про себе, поплив дальше в цих спекотних хвилях повітря. Хотів сказати хлопцям: а погляньте на себе збоку, може здогадаєтесь, чому збентежились індики, які сприйняли колір ваших фізіономій, як виклик до бою.
Та якби я це сказав, то почув би від них не індиче
«голь-голь», а дещо більш колоритне, уже на людській мові. Не люблять у нас конкурентів навіть індики. Зразу голь- голь, а то і в ніс дадуть.
Усе живе поховалося у тінь. Ось чоловіки спасаються в пивній на винесених столиках під деревами, смакуючи холодне пиво. Неподалік у густому полині, на самій спекоті стоять мовчки два великих індики. Стоять і стоять, дивина велика. Та, придивившись уважніше, я зупинився... В одного індика гребінь і ніс яскраво-червоні, а в другого сизо-фіолетові.
Щось мені це нагадало. Глянувши на любителів пива, – аж присів від сміху, хлопнувши себе руками по стегнах. За крайнім столиком сиділи два чоловіки: в одного лице червоне, як стоп-сигнал. В іншого ж специфічне – фіолетового кольору. Я звернувся до них:
– Хлопці, що ви з індиками зробили?
Хлопці, набундючившись, мовчать. Та й самі не зрозуміли.
А індики, тим часом, підійшли до нас, розпустили носи й давай своє: голь-голь-голь.
Ми так і не зрозуміли, що ж комусь не сподобалося. Я, усміхаючись про себе, поплив дальше в цих спекотних хвилях повітря. Хотів сказати хлопцям: а погляньте на себе збоку, може здогадаєтесь, чому збентежились індики, які сприйняли колір ваших фізіономій, як виклик до бою.
Та якби я це сказав, то почув би від них не індиче
«голь-голь», а дещо більш колоритне, уже на людській мові. Не люблять у нас конкурентів навіть індики. Зразу голь- голь, а то і в ніс дадуть.
[TWIG]
[/TWIG][TWIG]
[/TWIG][TWIG]
[/TWIG][TWIG]
[/TWIG][TWIG]
[/TWIG][TWIG]
[/TWIG]
Жито
Петро Войт
Після осінньої оранки на дачній ділянці вирішив засіяти житом межу від засміченого бур*янами сусіднього городу. Використав його як лісосмугу від вітрів. Після дощиків жито дружно зійшло, "...
15 03 2021
Витрішки
Петро Войт
Дочка попросила мене погуляти з моїм чотирирічним онуком. Був чудесний літній день, повний запахом липи й гудіння бджіл. Настрій був чудовий. Я взяв онука за рученятко й сказав, що підемо гуляти.– А к...
26 02 2020
Волошка
Петро Войт
З Василем ми були нерозлийвода, хоча він був на рік молодшим. Жили поряд, як кажуть, хата в хату. Один в одного бували в гостях разів по 20 на день. Часто матері годували нас, де застав обід. Літо про...
26 02 2020
Земля
Петро Войт
Перед самим світанком, з веселим переливчастим громом пройшов перший весняний дощ - раптовий, рясний, але нетривалий. Бульбашки, ніби перевернуті дзвоники, застрибали по новостворених калюжах, а потім...
26 02 2020
Золота куля
Петро Войт
Бути військовим- почесно: ти захисник Вітчизни.Бути військовим - відповідально: на тобі недоторканість кордонів своєї країни.Бути військовим - це страшно, тому що Батьквщина наділяє тебе правом убиват...
14 02 2020
Недодана вартість
Петро Войт
Прямо таки казковий сонячний ранок в цей суботній день. У Ладижині це базарний день. Скупивши продукти по списку, який мені заготовила дружина, я вже збирався йти додому, коли побачив чергу за помідо...
14 02 2020