Завантаження. Почекайте будьласка...
ВІтаємо на нашому сайті Сайт присвячений мистецькому життю ладижинської громади

Щоб лтримати доступ для розміщення на сайті своїх матеріалів, надішліть на E-mail sobor24321@ukr.net бажаний логін та пароь.
Також можете надіслати свої іия та по-батькові, Ваш населений пункт, Ваше фото. Або ж , після реєстрації можете вказати ці дані самостійно
ПОТОКИ: Скакодуб, Петро Войт, ганна соловей, збірка Джерела України, микола шерник, Василь Панцирєв, Стожари-новини, поетичні читання, стожари, іван ткаченко, Войт, василь ковтун, новини, збірка Дерела України, бібліотека, вітковський, голодомор, київ, максим кирилюк, панцирєв ПОКАЗАТИ УСІ ПОТОКИ
voit

Індикатор щастя

Прогулююсь із дворічним онуком, який вдягнутий у такий собі різнокольоровий скафандр. Поверх високого комірця стирчить тільки усміхнена рум’яна пиця. Крокує він посередині доріжки, розхитуючись, як бувалий моряк.
Як лише хтось наближається до малого – той здіймає личко вверх і – усмішка на весь рот і сірі очі на всю шапку. Зустрічні реагують по-різному: молоді матусі, коротко усміхнувшись, махали рукою й поспішали далі. У них дома такі самі бурундучки, так що нічого нового в цім для них немає.
Матері дорослих дітей посміхалися тепло й значуще – бачили ми таких, а тепер додому не діждешся. Посміхались, хто з сумом, сутність якого тільки вона одна знає, хто відкрито – посмішка аж до вух, і душа на весь мах розкрита. Бабусі реагували по-особливому. Іде втомлена літня людина, та, наткнувшись поглядом на смішного карапуза, ніби лампочка вмикалась всередині. Лице бабусі молоділо, зморшки розгладжувалися і море доброти виливалося на
маленьку людинку, яка це сприймала звично заслужено.
Перепадало від цих усмішок і мені – бо ж то дідусь цього чудового богатиря. Чоловіки діяли шаблонно – протягували руку: «Привіт, козаче! Як тебе звати?» Такі заявки онук ігнорував, бо здороватись не любив, а як звати, не міг сказати, бо не вмів ще й говорити.

Довгенько ми прогулювались з онуком, багатьох людей зустріли, але тільки двоє не посміхнулись при вигляді карапуза. Мабуть, у цих людей дуже поганий настрій або ж вони не відчули радості спілкування з дітьми.
Тож мій онук був індикатором на радість у житті й внутрішнього світу людини. Його оченята висвічували море задоволення від такого мовчазного спілкування з хорошими людьми. Та, мабуть, прогулянка почала його втомлювати, бо кроки ставали все коротшими й повільнішими.
І ось він зупинився, підняв рученята догори й сказав:
«Деда... » Це означало, що далі ми підемо... на мені, і я його, уже сплячого, принесу рідній бабусі, яка також засвітиться щастям, дивлячись на це чудо, яке уже солодко сопе на оберемку в дідуся.
Тепер ми покладемо в ліжечко цей індикатор щастя, щоб уві сні він когось обдарував своєю посмішкою.

  • 0
Автор: Петро Войт (51 публікації)
14 02 2020

Добавить комментарий

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылки Картинка Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Вставка спойлера | Вставка email
Код:
captcha
Введите код:
[TWIG]
voit

Жито

Петро Войт
Після осінньої оранки на дачній ділянці вирішив засіяти житом межу від засміченого бур*янами сусіднього городу. Використав його як лісосмугу від вітрів. Після дощиків жито дружно зійшло, "...
  • 3
15 03 2021
[/TWIG][TWIG]
voit

Витрішки

Петро Войт
Дочка попросила мене погуляти з моїм чотирирічним онуком. Був чудесний літній день, повний запахом липи й гудіння бджіл. Настрій був чудовий. Я взяв онука за рученятко й сказав, що підемо гуляти.– А к...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Волошка

Петро Войт
З Василем ми були нерозлийвода, хоча він був на рік молодшим. Жили поряд, як кажуть, хата в хату. Один в одного бували в гостях разів по 20 на день. Часто матері годували нас, де застав обід. Літо про...
  • 0
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Земля

Петро Войт
Перед самим світанком, з веселим переливчастим громом пройшов перший весняний дощ - раптовий, рясний, але нетривалий. Бульбашки, ніби перевернуті дзвоники, застрибали по новостворених калюжах, а потім...
  • 3
26 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Золота куля

Петро Войт
Бути військовим- почесно: ти захисник Вітчизни.Бути військовим - відповідально: на тобі недоторканість кордонів своєї країни.Бути військовим - це страшно, тому що Батьквщина наділяє тебе правом убиват...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG][TWIG]
voit

Недодана вартість

Петро Войт
Прямо таки казковий сонячний ранок в цей суботній день. У Ладижині це базарний день. Скупивши продукти по списку, який мені заготовила дружина, я вже збирався йти додому, коли побачив чергу за помідо...
  • 0
14 02 2020
[/TWIG]