Джерела України

Маленьке джерельце, пульсуючи, як серце, виштовхнуло цілющу воду із земного тіла. І пробила водичка собі доріжку в болоті, знайшла друге джерельце й вже маленьким струмочком побігла далі. Струмочок іще маленький, без свого голосу й зовсім кволий.
Та чим більше добавлялось струмочків – вони перетворювались в потічок, який навчився мелодійно дзюрчати, булькати на камінчиках, змиваючи легкі перешкоди на своєму шляху.
Поволі потічки збираються в річку, яка протікала через поселення людей, вбираючи в себе їхні пісні й горя, їхню музику, звичаї.
Наші подільські річки входять в древню річку Бог, яка спокійно, як повільні і розлогі чумацькі пісні, котить свої води через половецькі степи аж до моря. Річки, які впадають у Дністер, повні енергії запальних мелодій Молдаванески і Жоку. Річки Карпат несуть у собі запах гір і полонин під тужливі звуки трембіт.
А в центрі України всі ріки влиються в могутній древній Борисфен, який усе бачив у водах понівечені тіла своїх синів. Усе бачив, усе пам’ятає!!! І всі ці ріки впадають у Руське море – море наших древніх пращурів.
Отак і села в Україні. Кожне село – це джерельце зі своєю історією, звичаями й говіркою, стають потічком, річкою й утворюють море по імені Україна. Таку різнобарвну, гомінливу й красиву державу зі щедрими й добрими людьми. Та замулились джерельця, висихають ріки, які живлять море Руське. Вимирає село, виїздить молодь – міліє море Українства.
І знову орда послала на Україну своїх нукерів, щоб знищити нашу історію, віру й навіть пам’ять про державу - Україна.

Так що, рідні мої земляки, як тільки виженемо полчища ординські, треба чистити джерела, розбирати гнилі затори на річках, щоб море – Україна! – знову стало повноводним і співало українські пісні.