Дієта

Багато написано, як рвати квіти, як ламати калину, а як ламати кукурудзу, – ніхто навіть не згадує. А цей процес – як симфонія...
Заходиш у кукурудзу, і все... Ти в іншому просторі... Нічого не видно (стебла висотою за три метри), нічого не чути, крім шолопання деручкого листя. Тільки бачиш сонце вгорі, а воно тебе – внизу... Один на один із сонцем.
Виламуєш качан, знімаєш із нього сюртучок, і на світ проявляється золотозуба посмішка або вишукано- порцелянова, якщо качан білий. Качани важкі, тугенькі, ніби кабанчики. Так і хочеться почухати.
А взагалі-то для кабанчиків кукурудза й вирощувалася, щоб вони вагу гарненько набирали. Урожай кукурудзи нині гарний, може, іще одного кабанця прикупити? Одного на сім’ю, одного – підготувати доцю в інститут, а третього... Може й мені на чобітки та модне пальто вистачить?
Раптом щось навкруги змінилось... Я вийшла за крайній ряд кукурудзи й почула, що той, інший, світ, за мною сумує.

Запрацювалась і проґавила обідню пору. То ж почула, що свині верещать. Бровко уже охрип від гавкоту, а голодний Василь не зовсім українською мовою кличе хазяйку. Голодний Василь – не дуже приємна людина. І ще покійна бабуся мені казали:
– Годуй, доню, свого чоловіка вчасно, бо вони голодні такі дурні.
Правда, є такі, що годуй не годуй, а воно дурне та й годі. Мій Василь людина врівноважена й поштива, але любить смачно поїсти й животик не забарився вийти в лідери – виліз поперед хазяїна.
Я пробувала посадити чоловіка на дієту, але коли третій день підряд подала на обід «Русскіє щі із кіслой капусти», то виручила оця висока кукурудза, у якій я краще орієнтуюсь, бо ще маленькою її обсапувала.
Іншим разом змушена була ховатися в кукурудзу, коли приготувала йому на роботу «тормозок» із бурякових котлет і листочками салату. Не розуміє людина, що це для її ж добра робиться. Ось задумала на Покрову замість печеної качки зробити Василеві морквяний пудинг... Але на той час кукурудза уже буде скошена...
Може не ризикувати?..