«Ладижин -2030» - містечковий проект чи нова парадигма розвитку України?

23 травня цього року в Ладижині під час круглого столу щодо обговорення реформи децентралізації в Україні на прикладі міста Ладижин та навколишніх районів його учасники прийшли до висновку, що реформа не має жодного економічного фундаменту, громади «зшиваються» штучно за допомогою адміністративного ресурсу у владних кабінетах, а самі громади в особі простих людей до уваги ніхто не бере. Варто відзначити, що люди самі не цікавляться цією, як і іншими реформами і мовчки спостерігають, як їх, немов би кріпаків перетягують районні еліти під себе.

Ну об’єднались ми, і що далі? По яким законам буде жити новоутворена громада? Як почне працювати економіка цієї громади? Чи покращиться добробут простих людей? Чи стане комусь краще жити після цього?

Такими питанням задавались учасники круглого столу в Ладижині 23 травня. І як результат, знайшли вихід, - це створення координаційного центру стратегічного розвитку «Ладижин -2030».

Вже за кілька днів було прийнято установчий документ, - меморандум, основою якого стали 17 цілей сталого розвитку ООН, які прийняв весь світ два роки тому. Голосувала за ці 17 цілей і Україна, то ж і ми, всі українці фактично підписались під новою філософією суспільного життя на період до 2030 року. 17 цілей сталого розвитку, - це шлях в майбутнє. Саме так має жити весь світ. Саме так маємо жити ми всі.

В Україні кожного року реалізовуються сотні грантових проектів, збираються десятки круглих столів, пишуться доповіді на тему сталого розвитку, ми звітуємо перед світовим співтовариством про виконання взятих на себе зобов’язань. Але чи рухаємось ми вперед зо всім світом? Чи збільшується в Україні рівень життя? Чи стали українці більше жити та більше стало народжуватись дітей? Чи побороли ми корупцію і чи виконується в Україні Конституція України? Відповідь на ці питання знають всі без винятку. І скоріше за все вона буде негативна.

То ж робити? Що потрібно робити, щоб змінити свою країну? Чи достатньо раз на кілька років сходити на вибори і все? Чи можна все вирішити силовим шляхом? Чи впевнені ви, що шлях в політику з благою ціллю не закінчиться для вас фіаско?

Ці питання українці задають собі постійно. Задавали собі такі питання і учасники круглого столу в Ладижині.

Але ми пішли далі. Ми вирішили, що у питаннях міжнародних відносин, зовнішньоекономічних відносин, відносин щодо взятих Україною на себе зобов’язань не слід сподіватись тільки на державу. Сподіватись, що держава саме зможе все зробити «вері гуд», і підняти ВВП, і подолати корупцію, і покращити рівень життя, і покращити демографічні показники, не слід. Цю місію, цю відповідальність може взяти на себе кожен українець, кожна організація. Ми повинні змінити парадигму розвитку України в цілому самі. 17 цілей сталого розвитку мають виконуватись знизу нами всіма. Ми не повинні чекати, що з цього сита на нас впаде манна небесна від держави, а повинні і можемо і маємо право стати самостійними суб’єктами міжнародно-правових відносин.

Ми ж розуміємо, чому наша держава заблокувала можливість використання сотень міжнародних механізмів для свого народу? Ми ж розуміємо, що 17 цілей сталого розвитку абсолютно не збігаються з баченням шляху розвитку України у кланово- корпоративної політичної еліти нашої держави? Ми ж дуже чітко розуміємо, що взяті на себе міжнародні зобов’язання для наших чиновників - це шматок паперу, а не кодекс заповідей, як потрібно жити і куди слід вести свою країну?

Якщо ми це розуміємо, то маємо взяти на себе відповідальність за долю своєю країни і почати її змінювати.

«Ладижин -2030», - це не містечковий проект. Це просто точка відліку громадського руху, це назва місцевості з якого почався цей громадський рух і не більше того.

«Ладижин-2030» - це хвиля!

«Ладижин -2030» - це наша зброя!

«Ладижин -2030» - це нова філософія життя!

«Ладижин 2030», - це наше світле майбутнє, яким воно має бути!

Приєднуйтесь до нас! В Україні багато-багато роботи! Зробимо генеральне прибирання в своїй країні!