Григорій Западнюк,
голова ГО «Збережемо Буг нащадкам (учасник громадської платформи «Координаційний центр стратегічного розвитку «Ладижин-2030», щорічного екологічного форуму «Суспільство за чисте виробництво»)
Взятися за перо мене змусили останні події в рідному Тростянці і не схвилювати мене вони не могли, адже екологічні проблеми в нашому Тростянці були завжди, але чи не вперше тростянчани вирішили сказати «НІ» старій радянській промисловості, що технічно і морально себе вичерпала. Наше суспільство сказало «НІ» в 2004, а згодом і в 2014 роках під час Революції Гідності, в яких я брав активну участь. Українці сказали «НІ» старій совковій корупційній системі під час цьогорічних виборів.
Здоров’я та життя людини є її головною цінністю згідно нашої Конституції України. І нарешті, це зрозуміли в Тростянці. Але також я впевнений, що виокремлювати екологічні проблеми від соціальних неможливо на сьогодні. Україна переживає четверту хвилю еміграції, що викликана головним чином соціально-економічними негараздами нашої України. Останніх 20 років я також вимушений працювати за межами Тростянецького району, щоб забезпечити себе і своїх рідних. Так само роблять мільйони українців.
В Україні відбулось політичне перезавантаження, добре це чи погано, покаже лише час, але головне, що ми прагнемо змін, ми прагнемо змінювати світ навколо себе. Без проведення модернізації наших міст, а заразом і економіки, ми ніколи не побудуємо нормальну європейську країну. Без впровадження програм сталого розвитку села ми втратимо і село. Погана екологія буде вбивати нас і наших рідних, вкорочувати їм віку та буде перетворювати наше життя на пекло.
Наприклад, ми прагнемо Глибочанське водосховище перетворити зі злочинного режиму рибогосподарської діяльності на потужний туристичний кластер, але з такою екологією про це не можна про це говорити. Відповідно екологія впливає і на соціально-економічний розвиток.
Світ сьогодні живе іншими стандартами. Бізнес на сьогодні соціалізується і стає соціально відповідальним. Промисловість стає з кожним роком більш ресурсоефективною та чистою (зеленою). Стара економіка не може бути конкурентною і рано чи пізно буде знищена. Трисекторне партнерство між владою, бізнесом та громадами є головним ключем до успіху. Зелена або циркулярна економіка, імпакт-інвестиції, залучення бізнесу до процесу прийняття рішень на місцевому та державному рівнях, програми соціального підприємництва є трендами в усьому світі. Економіка – це не тільки бюджет, як дехто думає. Праця людини є основою економіки, а також є найважливішою сферою життя людини і суспільства і є головним чинником матеріального і духовного виробництва, а відповідно і фундаментом економіки.
Чому я говорю про ці речі? Бо саме від цього залежить і розвиток нашого Тростянця і вирішення існуючого конфлікту між громадою та спиртзаводом. Ми багато чуємо розмов про створення робочих місць, а на практиці не бачимо жодних дій в цьому напрямку.
Мені довелось вже кілька років брати участь в кількох цікавих платформах, де обговорюють ці та інші речі, намагаються вести діалог навіть в таких складних питаннях, як екологія. Мова іде про громадську платформу «Координаційний центр стратегічного розвитку «Ладижин -2030», що об’єднує неурядові громадські об’єднання міста Ладижин, Тростянецького, Тульчинського та Гайсинського районів. А також про щорічний екологічний форум «Суспільство за чисте виробництво», де обговорюють екологічні проблеми науковці, практики, громадські діячі, чиновники та представники бізнесу.
«Карфаген має бути зруйновано». Так вважають чомусь вирішувати екологічну проблему в Тростянці на прикладі Тростянецького спиртового заводу після кількарічного конфлікту з громадою. В Україні на сьогодні майже кожен районний центр потерпає від подібних проблем і приклад Тростянця схвилював величезну кількість громад. Але пройти такий довгий шлях і запинитись перед самим фінішем жодним чином не можна. Давайте не будемо забувати і про інші екологічні проблеми, що ми маємо, - це м’ясокомбінат, міське сміттєзвалище, відсутність комунальних очисних споруд, якість питної води і т.д. Екологічну ситуацію потрібно оцінювати комплексно. У нас має бути комплексний стратегічний план. Ми маємо знати, яке майбутнє чекає нас і наших дітей.
Я вірю в те, що шкідливе підприємство в Тростянці може бути модернізовано, воно може стати ресурсоефективним та чистим, ставши прикладом для всієї України. Але це може бути тільки за умови початку діалогу та медіації між громадою в особі Тростянецької селищної ради і ініціативної групи ГО «Наш Тростянець» та Тростянецьким спиртовим заводом. Відповідні звернення наша ГО вже передала всім сторонам і очікує на те, що здоровий глузд все таки переможе. У випадку ж протистояння та конфлікту програє в першу чергу Тростянець і, можливо, навіть і Україна, адже порізати завод багато розуму не потрібно, а от модернізувати підприємство, примусити працювати на громаду, перетворити на екологічно чисте, потрібні серйозні зусилля. Це може бути і формат приватно-публічного партнерства (спільна кооперація), і власні зобов’язання спирт- заводу перед громадою, підписані в окремому документі, і екологічна дорожня карта і навіть соціальна угода з громадою.
Я і мої колеги по громадській роботі впевнені, що будь-який діалог краще конфронтації та війни. Сьогодні у Тростянця є вибір - обрати екологічно чистий Тростянець, не втративши при цьому економічний потенціал, а лише примноживши його або продовжити війну, в результаті якої програють всі…
Переконаний, що правда, справедливість, порядність і чисте повітря стануть невід'ємною частиною Тростянця і України.
З повагою, Григорій Западнюк