Групою було обрано досить нестандартний підхід, оскільки ми з самого початку не займались вирішенням кожної окремої проблеми, адже часу на це у нас не було. Ми опрацювали певний алгоритм, як мають вирішуватись поставлені проблеми та протиріччя.
Фактично в попередньому матеріалі всі 17 проблем та протиріч вже були розподілені на категорії в залежності від суб’єктів їх вирішення. Якщо в загальному, то група вважала, що певні проблеми можна вирішити на місцевому рівні, частина проблем пов’язані з державною політикою, економічною ситуацією в країні та відповідно роллю центральної влади, а деякі проблеми можна було б вирішити за участю всіх сторін.
Для прикладу, група вважала, що 11 з 17 проблем можна цілком вирішити на місцевому рівні за участю громади та місцевої влади. 4 проблеми вирішити без втручання держави не можна, - мова іде про економічну ситуацію в країні та державну політику. Безперечно, що на місцевому рівні можна лобіювати необхідність збільшення банківських установ або принаймні покращити ситуацію з наявність кваліфікованих працівників, але системно вирішити ці проблеми не можна на місцевому рівні.
Дві проблеми в екологічній сфері вирішити можна тільки виключно за участю всіх, - і громади, і держави і місцевої влади і господарського сектору. Мова іде про екологічний моніторинг та екологічний контроль та викиди Ладижинскьої ТЕС.
Як механізми громадськості у процесі вирішення поставлених проблем було обрано всього два: це громадські кампанії НГО, коли організація або група людей є самостійним гравцем, а почасти це шлях конфронтації та конфлікту інтересів; і другий варіант –це трисекторне партнерство, коли і влада, і бізнес, і НГО або громада домовляється про спільне вирішення тієї чи іншої проблеми.
Ще один аспект проблематики, це власне алгоритм вирішенні проблем та протиріч. Любу проблему можна вирішити двома шляхами. Перший шлях, - це збільшення пропозиції, коли, наприклад, проблему з доступністю до лікаря-невропатолога вирішують шляхом введення додаткових ставок лікарів-невропатологів. Другий шлях, який зазвичай обирає влада, -це шлях зменшення попиту або потреб, коли, наприклад, вводиться система талонів до лікар-невропатолога, внаслідок чого черг наче немає, але при цьому якість надання медичних послуг падає.
В цьому контексті згадується проблеми з місцями в дитячих садочках. Її вирішення можливе тільки шляхом збільшення місць в дитячих садочках, натомість місцева влада вводить електронну чергу і називає це вирішенням проблеми, тобто це класичний шлях урізання попиту.
Гадаю, що координаційний центр стратегічного розвитку під час своєї роботи в 2018 році має опрацювати алгоритм вирішення кожної із поставлених проблем та протиріч, а по можливості сприяти максимальному їх вирішенню.
