31 жовтня починаючи з 2014 року в світі відзначають Всесвітній день міст. Цей день було встановлено задля проблеми урбанізації. В Україні в світлі політики винищення села ця проблема ще так гостро не відчувається, але пройде зовсім трохи часу, і ми відчуємо існуючу проблематику на всі 100 %.
Збільшенню частки міського населення та розширення промислових агломерацій і відповідно зменшенню частки сільського населення буде сприяти реформа децентралізації за відсутності економічної основи такої реформи та відсутності орієнтованої на село державної політики. Урбанізація - це одночасно і розвиток і величезні проблеми. Але розвиток світу в парадигмі 17 цілей сталого розвитку ООН дозволить зробити міста інклюзивними, безпечними, сталими і головним чином надати можливість забезпечити кращі умови проживання людей.
Ладижин, як фактичний центр промислової агломерації, що тільки розвивається, але за відсутності бажання місцевої влади розглядати Ладижин, як територію з об’єднання громад , а не як моно-місто з 1-2-ма підприємствами, поступово перетворюється на економічний, адміністративний, демографічний, соціально-культурний придаток сусідніх районів. Який це буде мати наслідок для ладижинців? Безперечно негативний.
Так сталось, що Ладижин має бути лідером регіону, має демонструвати економічно-агресивну політику, показувати кращі стандарти якості та безпеки життя. Натомість Ладижин перетворився на політично-адміністративного лузера з яким ніхто не рахується, внаслідок чого це прямим чином впливає та буде впливати на якість життя ладижинців.
Ладижин, як об’єднана громада, - це інвестиції, соціально-економічна інтеграція та соціально-побутова рівність, нові можливості для розвитку в контексті 17 цілей сталого розвитку і головним чином Ладижин, - це зручне та сучасне місце для проживання та розвитку.
Натомість Ладижин за недолугої політики місцевої влади за зовнішнього лоску та якоїсь необгрунтовано-завищеної пихи і снобізму буде скочуватись в рівні розвитку і попри економічні показники і попри запас інфраструктури, який ще має певний запас міцності. Це і проблеми мономіста і проблема відсутності адміністративно-територіальних амбіцій.
Для прикладу можна взяти документ, який називається «Стратегія розвитку міста Ладижин до 2025 року. Головна теза стратегії, Ладижин, - це місто-енергетик на південному Бузі в 2025-му році. За тієї умови, що ери нафти і газу пройшла, а весь світ переходить на відновлювані джерела енергії Ладижин через 8-10 років робить ставку на вугільну енергетику, яка має всі перспективи бути згорнутою найближчим часом. А це всі наслідки типового шахтарського містечка, - бюджетний та економічний колапс, падіння рівня життя, збільшення рівня злочинності, безробіття, збільшення соціальної напруги, низький рівень доходів населення, екологічне навантаження, скорочення населення і т.д. Зрозуміло, що це програшна стратегія. І це на тлі того, що інженерно-транспортна інфраструктура на межі зносу і потребує мільйонних капіталовкладень.
За такої стратегії Ладижин, –це місто з якого прагнуть виїхати, і не являється містом, де бажають жити. Шлях, який обрав Валерій Коломєйцев та його команда, який давав вже сформованому фінансовому клану без проблем утримувати владу останніх 17 років, - це шлях в нікуди.
В Ладижині на сьогодні є стратегія, яка не буде працювати в кращому випадку або буде працювати на деградацію міста, трохи згодом буде статут, який не буде фундаментом місцевого самоврядування в місті, а буде шматком паперу. Чи можна взагалі говорити про будь-який розвиток та брендінг Ладижина в Україні та на інвестиційному ринку за таких умов?
В місті на сьогодні стоять десятки проектів по різним напрямкам, - в культурі і адмініструванні, економіці та бізнесу, енергетиці, транспорту і в інших сферах суспільного життя саме завдяки місцевій владі. Натомість поступово Ладижин втрачає свою незалежність та рівень життя. Вже незабаром ми можемо втратити лікарню, трохи згодом може статись опалювальний чи бюджетний колапс. Але вже буде пізно, щось міняти…
Доки не пізно втратити місто…
- Блоги, Андрій Скакодуб
- 10/30/2017