А все-таки Батіг-це річка

http//lad.vn.ua/blog/uploads/images/zzautors/voit.jpg

Нарешті!! Україна починає згадувати і вшановувати перемоги своїх лицарів, а не рахувати свої поразки.

На поразках вчаться полководці,а покоління молодих українців повинні виростати з духом переможців і славних традицій своїх пращурів.

Мало хто знає, як козаки допомогли Франції забрати в іспанців неприступну фортецю Дюнкерк, яку Франція не могла відвоювати майже 100 років .

За взяття Дюнкерку атаману Сірку встановлено пам'ятне погруддя на березі Ла-маншу, а воювали козаки за свободу Франції разом з тим самим Д'Артан'яном.

Генерал Де-Голь приїздив у село під Харковом,де похований атаман Сірко, щоб віддати пошану українському лицарю.
Про це повинні вчити історики наших діток, а не вивчати подвиги Суворова.

Ось на вшанування битви під Батогом, яка відбулась в 1652 р. біля С. Четвертинівка Вінницької обл., між козацьким військом і поляками, я зібрався повезти своїх онуків.

Перед поїздкою почитав їм історичні викладки цієї події, щоб вони запам'ятали : хто ми, де живем і хто наші діди .
У Вікіпедії написано, що битва відбулась в урочищі Батіг,то під горою Батіг .....

Люди!!! Скажіть усім , що Батіг-це річка-уже вузенька, замулена, як і наша історична пам'ять.
То-ж потрібно розчищати русло р. Батіг і джерела нашої історії.

А предмет батіг в українців-це знаряддя пастухів, для неслухляної скотини, то-ж зарозумілих і нахабних польських панів відшмагали боляче і нещадно.

Запам'ятаємо, що тільки річка схожа на батіг, а не гора чи урочище. Ми місцеві, нам видніше то -ж маємо право поправити істориків.

Людей зібралось звідусіль-автобуси з Вінниці,з Києва , з сусідніх районів . І навкруги-вишиванки й вишиваночки, квіти і віночки. Все село Четвертинівка перетворилось на букет із цвіту акації і квітучих посмішок дітей.

Навкруги виставлені сувеніри -вироби з металу, гончарні вироби, пахучі короваї і звичайно солодощі для дітей.
Скрізь гамір і сміх ...Особливу увагу хлоп'ят притягували маленькі козацькі гармати і гаківниці ,доспіхи середньвічних лицарів і звичайно козаки на конях.

Клуб бойового гопака з Вінниці демонстрував прийоми бою і знаряддя українців в бою. Бій косою, ціпом, булавою, навіть двоє дівчат показали бій серпами.

Але вершиною задоволення були виступи кінного театру козаків з Києва. Це щось неймовірне. Цілковита єдність тварини і людини, яка стає грізною силою в бою.

Криків"Слава"і свистів захоплення було не менше , чим на матчі Динамо-Шахтар.

Потім об'явили козацькі ігри за участі маленьких козаків і бажаючих хлоп'ят із глядачів. Гра --Лава-на-лаву.
Побігли туди і двоє моїх онуків , а я взявся це фотографувати..

Під бравурну музику "Козацького маршу" і гріхного "Ух-Ух",лава пішла на лаву.

Поки я знімав Загальний план битви й водив об'єктивом по полі бою, баталія обох сторін створила велику купу маленьких маленьких тілець, а об'єктив вихопив бабусю(мою дружину), яка витягувала з купи бійців свого меншого онука. Трохи пом'ятого, але із щасливою посмішкою на замурзаному личку.

Це дійство залишиться в пам'яті моїх онуків на все життя і вони не переплутають річку Батіг з горою..

Уже надвечір люд потихенько почав збиратись додому і довга колона машин, впираючись в трасу Гайсин -Тростянець, повертали хто ліворуч, хто праворуч , винюхуючи капотом автомобіля , дорогу до рідної хати.

В кожній машині були діти, в сердечка яких закладена гордість за наших дідів і свою Батьківщину.

Це їм добудовувати свій край, щоб добре в нім жилось дідусям і бабусям , їхнім діткам і онукам .
Слава Україні!

Авторизация Зарегистрироваться