Головна сторінка, История Битва під Батогом - версія Потупчика

Битва під Батогом - версія Потупчика

В районі села Четвертинівка 1-2 червня 1652 року на рівнині, що називалась тоді Батожською, відбулася одна з найбільших битв Визвольної війни.
http//tepliklife.ucoz.ru/_nw/1/77522136.jpg
Безпосереднім приводом до цієї битви була спроба уряду Речі Посполитої не допустити воєнного союзу України з Молдовою. Проти українських полків, що йшли з Подніпров'я до Молдови, польська сторона мобілізувала 80-тисячну армію під командуванням коронного гетьмана М.Калиновського. Вона зупинилась біля річки Батіг (с.Четвертинівка Тростянецького району) над Південним Бугом і стала вичікувати українські полки. Несподівано Калиновський побачив значні сили української армії на чолі з самим Б.Хмельницьким, з яким було до 30 тисяч татар. Вранці 1 червня 16 тисяч татар зав'язали з польською кіннотою бій. Їм довелося відступити. Проте після підмоги татари добилися переваги. Тим часом українські полки завершили оточення польсько-шляхетського війська. 2 червня розпочалися вирішальні бої, в яких особливо відзначилася козацька кіннота на чолі з І.Богуном. Вранці розпочався артилерійський та рушничний обстріл польського табору, який польське командування не встигло добре укріпити. Після цього в атаку пішли козаки. Серед шляхти розпочалася паніка. Проте німецькі найманці, що воювали в королівській армії, запекло захищалися. Але їх опір було зламано, козаки увірвалися до польського табору, і бій розгорівся всередині нього. Учасник Батозької битви шляхтич М.Длужевський сповіщав королеві: "...2 червня коло полудня нас атакував сам Хмельницький з такими великими силами, що ми не змогли протриматися й однієї години. Нас, оточених з усіх боків, орда рубала шаблями, а козаки так захопили табір, що наше військо було буквально стерте з лиця землі". В битві загинув командуючий польсько-шляхетським військом М. Калиновський. Відступити вдалося не багатьом. Батозька битва була класичним зразком застосування військової тактики на оточення і знищення ворога. Сучасники не без підстав порівнювали її з блискучою перемогою карфагенських військ на чолі з Ганнібалом над римськими військами під Каннами в 210 р. до н. е.

Після Батозької битви козаки, керовані О.Гоголем, почали повне звільнення Поділля.

Місце битви, згідно з опублікованими джерелами, розгорнулося фактично на території укріпленого польського табору поблизу поселення Батіг, яке розташовувалося у Брацлавському воєводстві, на березі р. Батога (притоки р. Південного Буга). В XVI ст. поселення належало князям Четвертинським, від яких через шлюбні зв'язки перейшло до князя Януша Збаразького. Укріплення збудовані до 1620 року. Містечко засноване у 1629 році. Згодом належало родині Слупичів. Як укріплене поселення згадується у 1640-х роках.

Мартин Калиновський обрав батозькі укріплення для квартирування частини польських військ, що перебували під його командуванням на території України, скоріш за все тому, що під м. Ладижином знаходилися його власні маєтки, хоч його за це і критикували. М. Грушевський зазначає слідом за спогадами свідків, що у тому таборі могло розміститися до 100 000 чоловік.

Як показала місцевість, що підтверджує і російська мапа 1769 р., при накладанні її на сучасну мапу, польський укріплений табір розташовувався на високому плато та просторій улоговині-видолку правого берега р.Південного Бугу. Зі сходу укріплення оточував Південний Буг, а з інших сторін глибокі балки. Також його розділяла майже навхрест р.Батіг та так звані „Кривавий” та “Кутів” яри. Територія табору складала біля 100 га. Нині значну частину території польського табору займає сучасне село Четвертинівка.

Оборонні споруди табору складалися із низки редутів, частково з'єднаних між собою валами та ровом. Польська кавалерія скоріш за все розміщувалася на плоскій вершині плато, тому що улоговина не зручна в плані оборони та була на той час заболочена. Німецька піхота та артилерія розташовувалися в редутах.

На російському плані позначено 19 редутів. Редут – польове зімкнуте земляне укріплення, що утворює квадрат, або інший багатогранник, охоплений валом (бруствером) і зовнішнім ровом зі всіх сторін. Розміри такого редуту могли коливатися від 1000 до 25000 кв. м., залежно від значення і величини гарнізону. Гарнізон редуту міг складатися від 200 до 800 чоловік піхоти та від 2 до 4 гармат.

Отже в батозьких редутах могло розміститися від 3800 до 15200 вояків та від 38 до 76 гармат, що в середньому і дає відоме історикам число найманого війська – 8000 піхоти і 55-58 гармат.

Зважаючи на те, що укріплення під Батогом мали досить вигідне географічне положення – вони були розташовані на пануючих висотах та оточені з однієї сторони Південним Бугом і з інших – глибокими балками та ярами; маючи досить сильні земляні укріплення, повністю укомплектовані гарнізоном, поляки могли успішно боронитися від будь-якого війська. Командир гарнізону – старий вояка Пшиємський мав рацію, рекомендуючи Калиновському відійти з кавалерією до м.Кам'янця-Подільського, а сам хотів залишитися із німецькими найманцями боронити табір. Та коронний гетьман чекав на підхід лівобережного польського контингенту, а тому не хотів покидати ці все ж таки досить зручні позиції.

Польська кавалерія, що знаходилася у таборі складалася із 12 тисяч „кавалерії народової” – „крилатих” шляхтичів-гусарів із Фортеці-над-Смотричем. До цієї військової еліти Речі Посполитої приєдналося і львівське воєводське „посполите рушення”. До складу цього феодального ополчення додавалося біля 20 000 чоловік: шляхтичів, прикарпатсько-русинських бояр і озброєних слуг-галичан. Пшиємський вважав таку кавалерію дуже непевним і небоєздатним військом, що і підтвердилося наступними подіями.

Тому пізніші версії про те, що табір, за рахунок своєї просторості, був небоєздатним є лише міфом, вигаданим для того, щоб хоч якось виправдати поразку Калиновського. Причиною поразки, стала абсолютна небоєздатність та відсутність дисципліни в польському феодальному ополченні, що взагалі було для нього характерно. Хоча козацькому війську і вдалося непоміченим сховатися в навколишньому лісі, а татарам системою балок підійти впритул до табору, та ряд пожеж, які невідомо хто спричинив у обозі, паніка і бунт, що виникли у польському війську, були козакам справжнім подарунком. Доки німецькі гармати за наказом Калиновського стріляли по бунтівній польській кавалерії, а шляхта рубала ландскнехтів, козацьке військо досить легко увірвалося до табору і фактично вщент його розгромило.

Гусари і ополчення майже не чинили опору, а намагалися врятуватись втечею та майже всі загинули або потрапили у полон, крім того багато поляків загинуло від німецьких куль та картечі і під час втечі – у хвилях Бугу. Згодом частина кавалерії на чолі з Калиновським спробувала сховатися у німецьких редутах, та оточені зі всіх боків не встояли і вони. Ті, хто врятувався, загинули від рук навколишніх селян. З майже 40 000 тисяч війська врятувалися ледве кілька сотень людей.

На місці Батозької битви у 1992 р. було встановлено пам'ятник на честь цієї видатної події.
Укладені в вересні 1651 р. Білоцерківська угода була важким ударом для української держави. Її автономія у складі Речі Посполитої зводилась нанівець. Було втрачено територію Брацлавського і Чернігівського воєводств, магнатам та шляхтичам дозволялось повертатись до своїх маєтків.

В таких умовах Б. Хмельницький рішучими зусиллями перегрупував козацькі війська, поновив союз з Кримським ханом, започаткував залучення Молдовії до союзу з Україною.

На початку травня 1652 р. Б. Хмельницький залишив Чигирин і на чолі Чигиринського, Переяславського, Корсунського та Черкаського полків чисельністю 12 тис. чоловік рушив на Поділля. Після зустрічі з татарами чисельність війська збільшилась до 20 тис. Самійло Величко у своєму літописі вказує 26 тис.

Готувалася до війни і польська шляхта. Коронний гетьман М. Калиновський, чекаючи на підкріплення, обрав батозькі укріплення для квартирування польських військ. Їх сили налічували 20 тис. вояків (12 тис. кінноти та 8 тис. піхоти) та 20 тис. феодального ополчення.

Військове зіткнення відбулось фактично на території польського укріпленого табору, який розташовувався на високому плато та просторій улоговинні - видолку правого берега р. Південний Буг. Східний кордон табору проходив по річці, а з іншого боку його оточували глибокі балки. Майже навпіл польський стан розділяли р. Батіг та так званий „Кривавий яр”.

Оборонні споруди укріпленого табору складались з низки редутів, частково з'єднаних між собою валами та ровом.

Першими прибули до Батога татарські загони. Одна їх частина пересувалась лівим берегом р. Південний Буг та перейшла його нижче р. Батіг (до наших часів зберігся „Татарський брід”), інша наступала зі сторони Ладижина.

В суботу 22 травня біля польського табору з'явився Тимофій Хмельницький з частиною козаків та татар, які ніби-то йшли сватати дочку Волоського господаря – так званий „весільний похід”. Зав'язався бій, в якому успіх був на боці козаків і татар.

Досвідчений генерал З. Пшиємський радив Калиновському відійти з кіннотою до Кам'янця, а його з піхотою й артилерією залишити, щоб потім, об'єднавши сили з іншими полками, повернутись і розгромити противника. Однак коронний гетьман відхилив цей план.

Богдан Хмельницький, довідавшись про початок битви, поспішив на допомогу синові і наступного дня, 23 травня, підійшов під Батіг. Ще вночі козаки обійшли польський табір та, непомічені поляками, зайняли лісисті пагорби.

Оцінивши ситуацію, гетьман вирішив завдати удару зі всіх сторін. Атака українських військ розпочалась у другій половині дня, за кілька годин до заходу сонця. Незважаючи на сильний вогонь жовнірів, козаки оточили табір та відчайдушно штурмували укріплення.

Положення ставало безнадійним. Польське військо дізнавшись, що Калиновський не думає відступати, стало бунтувати. Паніку посилили ще ряд пожеж, які виникли у таборі. Доки німецькі гармати за наказом Калиновського стріляли по бунтівній польській кавалерії, козацьке військо увірвалось до табору. Оволодівши ним, козаки пішли на приступ редутів, де закріпились німецькі піхотинці і до заходу захопили їх.

Цієї ж ночі бій закінчився. Перемога була повною. На полі битви та у водах Південного Бугу загинула більша частина польських вояків. Лише незначна кількість зуміла перепливти річку, але згодом їх усіх повбивали повсталі селяни. В бою загинули сам М. Калиновський та його син – коронний обозний, М. Собеський та ін. Козаки здобули 58 гармат та багато військового спорядження.

Батозька битва мала велике значення для розвитку української державності: ліквідовувались важкі умови Білоцерківського договору, створювались сприятливі умови для народного повстання на території Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств, внаслідок якого було ліквідовано польсько-шляхетське панування і відновлено функціонування органів влади української козацької республіки.

Сучасники, оцінюючи цю блискучу перемогу української армії, порівнюють Батозьку битву з розгромом римлян карфагенським полководцем Ганнібалом під Каннами (216 р. до н. е.)
Потупчик Михайло Валерійович,
завідувач сектору охорони пам'яток археології
Вінницької обласної державної адміністрації
Автор:Arhip Разміщено:23 серпня 2013 Переглядів:801 Коментарів:0
_

Додати коментар

Анонс учасників фестивалю (відео)

28 травня 2017
На фестиваль "Батозька битва" завітає лідер відомого українського рок-гурту "Широкий Лан" Святослав Бойко, яки...