Загрузка. Пожалуйста, подождите...
  • 0
http//lad.vn.ua/uploads/images/foto/volfenzon.jpgБорис Лазарович (Берко Лейзерович), міщанин р. Балти, Подільськ. губ., бухгалтер, банківський службовець. Народ. у 1874 р. в місць. Ладижин, Гайсинск. у. Подільськ. губ., у родині дрібного конторської службовця. У віці 5-6 років переїхав разом з батьками в р. Балти, де закінчив міське уч-ще. Потім навчався в комерційному уч-ще в Одесі. Ще на шкільній лаві брав участь у учнівських гуртках самоосвіти, тісно стикалися з революц. кружками. У 1890-91 р.р. познайомився з тимчасово проживав тоді в Одесі. Л. Шанцером (Марат), і завдяки йому, вперше засвоїв основи марксизму. У 1892 р. виїхав за кордон для продовження освіти. Навчався в Парижі на юридичному фак-ті, а в 1894 р. переїхав до Бельгії і вступив у вищий комерційний ін-т в Антверпені, який закінчив у 1897 р. За кордоном вивчав марксистську літературу й західно-Європейське робітничий рух і остаточно оформилася як соц. -демократ. Постійно співпрацював в єврейській с.-д. газеті "Arbeiter-Zeitung", видавалася в Нью-Йорку. Вже перебував у той час на примітці поліції (циркуляр департ. поліції на прикордонні пункти від 14 жовтня. 1895 р.). Після повернення до Росії оселився в 1898 р. в Сімферополі, працював у банку і займався також літературною працею. Разом з Л. М. Хинчуком, Н. І. Йорданським та ін. заснував тут пізніше першу в Криму с.-д. орг-реакцію, входив в ком-т останньої (1900-01 р.р.). Брав участь в організації і проведенні низки страйків, демонстрації на похоронах покінчив самогубством 19 березня 1901 р. студента соц.-демократа Н. Н. Перовського і вуличної демонстрації 5 травня 1901 р., яку описав у кореспонденції, опублікованій у № 7 "Іскри" (1901 р.). За участь в похоронах Перовського і промовляння на могилі "антиурядової" мови Ст. був висланий у червні ц. р. за розпорядженням хв-ра вн. справ з меж Таврическ. губ. і відданий під гласн. нагляд поліції на 1 рік (2 роки)? поза столиць і столичних губ. і ун-тских міст. Переїхав у Екатетеринослав, де був активним членом місцевої с.-д. орг-ції, працюючи в якості пропагандиста, агітатора і літератора.

Особливо часто виступав на дискусійних нелегальних і напівлегальних зборах проти сіоністів і "младосионистов" (сіоністів-соціалістів). Під впливом цієї боротьби з сіонізмом написав статтю "З життя єврейського пролетаріату", опубліковану в "Рос. Думки" за 1902 р. (січ. - лют.). Наприкінці 1902 р., за дорученням Екатеринославск. ком-та РСДРП, склав прокламацію проти сіонізму і антисемітизму, що викликала різку полеміку між бундовскими "Останніми Новинами" і старої "Іскрою". Позиція Екатеринославск. ком-та, знайшла відображення в цій прокламації, була повністю схвалена. І. Леніним у статті № 34 "Іскри" - "чи Потрібна самостійна політична партія єврейському пролетаріату". У лют. 1903 р. був затриманий на сходці у інж. Іловайського (див. Вольфензон, Фейга), але до дізнання по цій справі не притягувався. Неодноразово піддавався обшуків, між іншим, 22 травня 1903 року під час ліквідації" Екатеринославск. ком-та. На початку осені 1903 р. переїхав до м. Олександрівськ, Екатеринославск. губ. де працював у с.-д. орг-в якості теоретика-консультанта і літератора ком-та. Після розколу РСДРП Ст. приєднався до меншовикам. Наприкінці 1904 р. оселився в Одесі. Брав участь в "банкетної кампанії", виступав на нелегальних партійних зборах, гол. чином, з питань боротьби з "Бундом". Зберігаючи зв'язок з орг-інформацією, Ст. надалі працював, однак, переважно по лінії професс. руху. Був одним з організаторів і керівників: "Про-ва взаємодопомоги службовців кредитних установ р. Одеси". В сент. 1905 р. був одним з ініціаторів і керівників скликаного тоді ж в Одесі першого з'їзду банківських службовців Півдня Росії. У жовтневі дні 1905 р. посилено працював з організації працівників прилавка і конторської праці; був обраний головою першого профспілки банківських службовців в Одесі. Після важкої і тривалої хвороби, що почалася з кінця 1905 р., В. у 1909 р. переїхав до Кишинева, де він продовжував роботу з професс. організації банківських службовців і керував кампанією по створенню "про-ва взаємодопомоги", яка захопила службовців не тільки приватних банків, але і державного, і дворянського селянського (статут про-ва врешті-решт не отримав затвердження адміністрації).

На початку 1914 р. повернувся в Одесу. У 1917 р. був членом Одесск. с.-д. меншовицької орг відрядження; працював майже виключно в професс. русі, будучи головою профспілки банківських службовців Одеси, членом Всеукраїнського бюро цього союзу, членом Одесск. ради професс. спілок, а пізніше також членом Ради робочих депутатів від того ж союзу ("Праця-банк", "Финкотруд") аж до злиття з профспілкою совторгслужащих. Брав активну участь у роботі з ліквідації в Одесі (після Жовтня) старих банків й організації Народного банку з його відділеннями. В Одесі залишався до 1922 р., потім переїхав до Москви, де працює в Держбанку. В даний час - безпартійний. Крім зазначених видань, Ст. друкувався в Світі "Божием" (1899, за підп. "Б. Віл-н"), "Віснику Півдня" (Катеринослав), "Бессарабської Життя" (Кишинів) і т. д.
© Gipanis Powered by NG CMS 2007 — 2024.
SQL запросов: 6 | Генерация страницы: 0.06 сек | 8.145 Mb